Іван Мирон

Народився 9 березня 1929 року у селі Росішка на Закарпатській Гуцульщині (нині Рахівського району Закарпатської області) у родині Марії Генцак та Василя Мирона. В 1935 року розпочав навчання у місцевій школі, де належав до "вовченят" (пластові новаки).

1949 року закінчив Великобичківську десятирічну школу. Працював учителем початкових класів у селі Чорна Тиса. Восени 1950-го року Івану Мирону прийшла повістка до армії. Не бажаючи присягати радянській армії він перейшов на нелегальне становище та приєднався до українського визвольного руху. Пізніше отримав зброю (карабін), виконував обов’язки зв’язкового ОУН, неодноразово зустрічався з активними членами українського підпілля.

У травні 1951 року Івана Мирона за доносом зрадника заарештували радянські каральні органи. Утримувався в Ужгородській тюрмі. Івана неодноразово відправляли до штрафного карцеру через відмову співпрацювати зі слідством, вимагали видати де знаходиться склад підпільної літератури.

В січні 1952 року Івана Мирона засудили до 25 років ув'язнення. Покарання відбував спочатку в Харківській в’язниці, далі в Новосибірську, потім –  Красноярську. Звідти етапований по р. Єнісей до Норильська. У 1953 року став одним із найактивніших учасників Норильського повстання політичних в’язнів. З 1955 до 1961 року перебував в особливому таборі "Озерлаг" поблизу міста Тайшет Іркутської області, РРФСР. 1961 року переведений у мордовські табори, де відбув ще 15 років ув'язнення. За 12 днів до кінця терміну ув'язнення доставлений в Ужгородську тюрму. Вийшов на волю 22 травня 1976 року. Загалом провів у радянських в’язницях та виправних таборах 25 років. Реабілітований 18 липня 2019. Проживає у рідному селі Росішка на Закарпатті.