Остап Білецький

Був такий дитячий садок, до речі який організовував сам отець Ковч. Він організував садок і той садок набирали дітей, але українців, тільки українців і виховували по-своєму. Виховували змалку, виховували патріотів змалку розумієте чи ні? То дякуючи, то зробив священник Ковч і тут коли тої церкви був дитячий садок. Спеціально такий український дитячий садок. Була вихователька, також патріотка-українка, патріотка яка збирала дітей, дошкільнят, таке що де першокласників, ну проводила певну роботу - співала українські пісень, так розказували історії України, доступно для дітей такий спосіб...

Була читання "Просвіти", правда під наглядом поліції польської, але все ж таки була читальня "Просвіти" і керівником був, головою "Просвіти" - Дмитро Кадай, сусід навіть мій. Ну от, що більше порозказати? І до речі дуже гарно працювала, то був спеціальний клуб український, клуб польський там дальше коло сільської ради двоповерховий будинок. А український отут було де поворот, де цвинтар, то була українська читальня "Просвіти", так. І там збиралися щонеділі люди, хоть там прийшла польська поліція, переслідувала, розганяла це все, все одно хлопці, дівчата йшли, співали пісень, організовували вистави... Ну а тихенько, так тихенько, незамітно. Я кажу підпільно після Служби Божої дуже часто появлялися серед людей пропагандисти, молоді хлопці такі як ви може, але розумні. Виступали з проповіді, з агітацією, тобто підтримували національний, український національний дух. Ну і це відбилось на тому що після того, розумієте, в кожному селі були десятки повстанців УПА. Та майже всі згинули вони всі.

Інт.: А ви були на тих виставах в "Просвіті"?

Та був, ще малий був, але був, так.

Інт.: А пам'ятаєте може їх назви, як то було, яка сцена була чи що?

Та було гарненька сцена, крісла стояли там рядами, так ну що ж більше? І та вистави ставили, вистави ставили. А якісь там по-моєму і "Вкрадне щастя", і що це дуже багато, ряд інших.

Інт.: Ага а було спортивне якесь товариство "Сокіл" чи "Луг"?

Було товариство "Сокіл".І от туди... Чекайте, то вже за німців було, ні тоді я мав десь 14 років і то була сотня майже молодих молодих хлопців. І серед них був і я, останній в четвірці. Хоть то в той час було десь 14 років, розумієте.

Інт.: А чим то товариство займалося?

Чим то товариство займалося? Розповсюдження літератури і ще раз кажу появлялися пропагандисти серед них або навіть і не вели. так виховували людей в українському націоналістичному дусі, розумієте? А то за Польщі вже були ті пропагандисти, тоже то за Польщі було і так воно продовжилось поки. І за німців щось там ще було.

Інт.: А ще казали що за Польщі був "Союз українок"?

А був, ще був "Союз українок".

Інт.: А розкажіть про нього.

Моя моя мама була там членом "Союзу українок". Ну що що робили - гарно всі вони ті члени, того того товариства, гарно все вишивка, вдівалися вишивку, зустрічалися вони на збори раз в тиждень чи скільки там. Ну і крім цього були курси кулінарії та вишивки. Що там ще ряд інших таких жіночих справ і керувала цим "Союзом українок", навіть прізвище... Кадай.

Інт.: То жінка того Кадая Дмитра була, та ?

Та, жінка Кадая...

Інт.: А була якась кооператива за Польщі?

Була кооператива, там де зараз магазин. То будував той будинок, значить один сусід, українець віддав кусок землі і на тому кускові землі поставив цю кооперативу. То було за Польщі. То я в школу ходив, вже так я до школу ходив, мені запам'яталося як будували кооперативу. А я десь був в якомусь класі і там була фундамент викопаний носили, а десь котик літав, я той котика зловив і кинув у вапно. А потому як мене почав бити, той самий вчитель Бунський за це. То дитина була десь першому чи другому клас, я не пам'ятаю був такий... А вчителі в школі намагалися полонізувати може прізвище... Я Білецький, а було Білецьки, так Білецьки, Ясінські Білецькі і на "цьки", тобто по-польськи, міняли українське прізвище на польський...