
Остап Білецький
9 серпня 1929 р. с. Коросне Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства
Член ОУН, псевдо "Граб", політв'язень.
Біограма
Народився 9 серпня 1930 року в с. Коросне Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства (нині Львівського району Львівської області) в сім'ї Володимира та Ганни Білецьких. Відвідував дитячий садок заснований о. Омеляном Ковчем та згодом закінчив початкову школу в рідному селі. В часі німецької окупації навчався в педучилищі у Львові.
У 1944 р. став членом ОУН під псевдо "Граб". Належав до найменшої ланки ОУН - звена, разом з односельцями на прізвище Куровець і Гузар. Розповсюджував по Львову партизанські агітаційні листівки та брошури, зберігав підпільну літературу, передавав таємні записки в межах сусідніх населених пунктів.
У 1950 р., після закінчення педучилища мобілізований до лав Радянської армії, рядовий, проходив службу в Хабаровському краю, РРФСР. 23 серпня 1952 р., через арешт іншого члена звена і його показання, арештований Військовою контррозвідкою військової частини 49430 за статтею 54-1а, 54-11 КК УРСР. Спочатку утримувався у слідчому ізоляторі у Львові ("Тюрма на Лонцького"). Разом з іншими членами звена засуджений 30 жовтня 1952 р. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу на 25 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з обмеженням у правах на 5 років. Покарання відбував у особливому виправно-трудовому таборі "Озерний" у м. Тайшет Іркутської області, РРФСР. Працював на лісоповалі. В таборі з іншими в'язнями видавав підпільну газету "Нескорений", брав участь в акціях протесту та голодуваннях в'язнів націлених проти свавілля табірної адміністрації. За це етапований до Хабаровського краю, РРФСР.
24 вересня 1954 р. Військовий трибунал Прикарпатського військового округу зменшив термін до 10 р. ВТТ. Згодом направлений на спецпоселення. Звільнений 10 липня 1956 р.
Повернувся до рідного села, працював вчителем в с. Унів. Реабілітований Львівською обласною прокуратурою 12 лютого 1993 р.
Спогади
Оповідач: | Остап Білецький |
Місце запису: | с. Коросно Львівського району Львівської області |
Дата інтерв'ю: | 28 січня 2015 р. |
Інтерв'юер: | Віталій Ляска |
Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Був такий дитячий садок, до речі який організовував сам отець Ковч. Він організував садок і той садок набирали дітей, але українців, тільки українців і виховували по-своєму. Виховували змалку, виховували патріотів змалку розумієте чи ні? То дякуючи, то зробив священник Ковч і тут коли тої церкви був дитячий садок. Спеціально такий український дитячий садок. Була вихователька, також патріотка-українка, патріотка яка збирала дітей, дошкільнят, таке що де першокласників, ну проводила певну роботу - співала українські пісень, так розказували історії України, доступно для дітей такий спосіб...
Була читання "Просвіти", правда під наглядом поліції польської, але все ж таки була читальня "Просвіти" і керівником був, головою "Просвіти" - Дмитро Кадай, сусід навіть мій. Ну от, що більше порозказати? І до речі дуже гарно працювала, то був спеціальний клуб український, клуб польський там дальше коло сільської ради двоповерховий будинок. А український отут було де поворот, де цвинтар, то була українська читальня "Просвіти", так. І там збиралися щонеділі люди, хоть там прийшла польська поліція, переслідувала, розганяла це все, все одно хлопці, дівчата йшли, співали пісень, організовували вистави... Ну а тихенько, так тихенько, незамітно. Я кажу підпільно після Служби Божої дуже часто появлялися серед людей пропагандисти, молоді хлопці такі як ви може, але розумні. Виступали з проповіді, з агітацією, тобто підтримували національний, український національний дух. Ну і це відбилось на тому що після того, розумієте, в кожному селі були десятки повстанців УПА. Та майже всі згинули вони всі.
Інт.: А ви були на тих виставах в "Просвіті"?
Та був, ще малий був, але був, так.
Інт.: А пам'ятаєте може їх назви, як то було, яка сцена була чи що?
Та було гарненька сцена, крісла стояли там рядами, так ну що ж більше? І та вистави ставили, вистави ставили. А якісь там по-моєму і "Вкрадне щастя", і що це дуже багато, ряд інших.
Інт.: Ага а було спортивне якесь товариство "Сокіл" чи "Луг"?
Було товариство "Сокіл".І от туди... Чекайте, то вже за німців було, ні тоді я мав десь 14 років і то була сотня майже молодих молодих хлопців. І серед них був і я, останній в четвірці. Хоть то в той час було десь 14 років, розумієте.
Інт.: А чим то товариство займалося?
Чим то товариство займалося? Розповсюдження літератури і ще раз кажу появлялися пропагандисти серед них або навіть і не вели. так виховували людей в українському націоналістичному дусі, розумієте? А то за Польщі вже були ті пропагандисти, тоже то за Польщі було і так воно продовжилось поки. І за німців щось там ще було.
Інт.: А ще казали що за Польщі був "Союз українок"?
А був, ще був "Союз українок".
Інт.: А розкажіть про нього.
Моя моя мама була там членом "Союзу українок". Ну що що робили - гарно всі вони ті члени, того того товариства, гарно все вишивка, вдівалися вишивку, зустрічалися вони на збори раз в тиждень чи скільки там. Ну і крім цього були курси кулінарії та вишивки. Що там ще ряд інших таких жіночих справ і керувала цим "Союзом українок", навіть прізвище... Кадай.
Інт.: То жінка того Кадая Дмитра була, та ?
Та, жінка Кадая...
Інт.: А була якась кооператива за Польщі?
Була кооператива, там де зараз магазин. То будував той будинок, значить один сусід, українець віддав кусок землі і на тому кускові землі поставив цю кооперативу. То було за Польщі. То я в школу ходив, вже так я до школу ходив, мені запам'яталося як будували кооперативу. А я десь був в якомусь класі і там була фундамент викопаний носили, а десь котик літав, я той котика зловив і кинув у вапно. А потому як мене почав бити, той самий вчитель Бунський за це. То дитина була десь першому чи другому клас, я не пам'ятаю був такий... А вчителі в школі намагалися полонізувати може прізвище... Я Білецький, а було Білецьки, так Білецьки, Ясінські Білецькі і на "цьки", тобто по-польськи, міняли українське прізвище на польський...