Олександра Мельник
1 січня 1936 р. с. Бовино Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства
Очевидиця, депортована
Біограма
Народилася 1936 року в українському селі Бовино (Белвін) Перемишльського повіту (тепер в Підкарпатському воєводстві Польщі).
В сім’ї Костянтина Федорка, 1902 р. н., було троє дітей: Мар’ян, 1934 р. н., Олександра і Роман, 1938 р. н. Олександра розпочала навчання ще за німецької окупації, проте у роки війни до школи не ходила, через небезпеку, однак продовжила навчання вже після переселення у с. Печихвости, де закінчила 3 класи початкової школи, а потім навчалась у с. Велике Колодне, де закінчила 7-річну школу.
Наприкінці березня 1945 року Олександру разом з сім’єю насильно переселили з Перемищини на Західну Україну, ці події яскраво відобразились у пам'яті п. Олександри. Протягом 5 тижнів вони перебували на станції в селі Журавіце просто неба, допоки їм надали транспорт для перевезення в УРСР.
5 травня 1945 року вони прибули в село Колодно Кам’янка-Бузького району Львівської области. З Колодна родина переїхала в сусіднє село Печихвости (тепер Львівського району Львівської области, де їм надали для проживання стареньку польську хату.
Спогади
| Оповідач: | Олександра Мельник |
| Місце запису: | с. Печихвости Львівського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 14 травня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Ігор Гілевич |
| Транскрипція: | Юлія Шелеп |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Я народилася в Польщі, недалеко від Перемишля.
Інт.: Як село називається?
То колись українці його називали Бовино, а поляки казали Белвін. О, як воно тепер називається, то я не знаю, а колись, там де я народилася, то так воно називалося.
Інт.: То воно десь біля Мацькович там є?
О, так так, сусіднє
Інт.: А як ваша сім'я з дому, як батька прізвище було?
Батько Федорко Констянтин Федорович
Інт.: З якого року батько був?
1902 р.
Інт.: Розкажіть трощки про свою сім'ю, яку вони мали господарку, про матір?
Ну батько і мама займались сільським господарством, мали дім гарний, великий, правда дерев'яний, але великий покритий дуже гарною такою бляхою ну і дальше стодола, хлів.
Інт.: Ну, а поля скільки мали як на той час?
А от того не знаю.
Інт.: Ну, але заможні були?
Я б сказала більш так заможні, чим бідні, бо і худоба була, бо то треба було обгноїти поле і так вони господарили. Так би казала, що не дуже зле, бо все було
Інт.: А де жили в самому селі? То велике село було?
А ні, то не було село, то було як хутір, то називали Копань.
Інт.: То те село Бовино і ще мало хутори?
Так, так. То там на тому хуторі були тільки наші дві хати: наша хата і татової сестри хата.
Інт.: Як сестру звали?
Марія
Інт.: А в заміжжі як вона було?
Прокопець, писалася вона по-чоловікові Прокопець, мали вони одну дочку Наталю. То було так, то довкола був ліс, то навіть чула так колись від тата, що той кусок лісу, який там був,то то таякби своє.
Інт.: То що мали землю і ще навіть кусок лісу?
Так, так, а відділяла його від державного лісу, лінія така: то по однім боців був державний ліс, такий високий, гарний, а то був таякби свій, то що треба було, то вони там ним користувались.
Інт.: А до школи ви ходили вже за німців?
Я вже начала ходити, але то вже стались такі розрухи і то вже мене не пускали до теї школи, бо затоє, що то до школи треба було йти аж в село.
Інт.: Скільки то кілометрів було?
Ну я знаю скільки то, для мене то, тоді були великі кілометри, бо то я ще мала було, тай не така вже мала, то мені було 9 років як ми сюда приїжджали. О, то треба було йти через ліс, там і школа була, і церква була, то ми і до церкви туда ходили. Я все з мамою до церкви ходила туда. Тай так, так жили, як вміли. Якби не та вся розруха, то хто його знає як би та доля зложилася...
Інт.: А скільки у вас дітей було?
А в мене ще було два брати...
Інт.: Старші, молодші?
Старший був на два роки - Мар'ян, Федорко Мар'ян, а молодший був також на два роки Федорко Роман. Той був з 34 року народження, а той був з 38 року народження, а я з 36 так всі по два роки ми були.
Інт.: А ще були вдома дід з бабою чи не було?
Дід з бабою були, але вони жили з цьоткою, там в другій тій хаті, то були татові батьки
Інт.: То були батькові батьки?
Так, так
Інт.: А мати була звідки?
А мати моя була, де колись було таке місто, як то був Перемишль, такий таяк район, повітовий центр, а вони, мама, були з Ярославського повіту, а скло було Боратин. То там дід і баба були і цьотки там були, і дядьки там були.
Інт.: То далеко від вас було, чи їздили туда в гості?
Ну, трохи далеко. Ми деколи во ще так ходили до мами, туда до баби, маминої мами, о то вони там повмирали, ті діди, ті баби..
Інт.: А від Перемишля ви на яку сторону попали, тоді в 39 р. ви попали на радянську зону, чи були під німцями?
Нє, ми були на радянській, так
Інт.: З 39 р були під совєтами?
Так, так.