Ольга Попадин
25 лютого 1923 р. м. Львів
31 серпня 2013 р. м. Львів
Членкиня ОУН, політув'язнена
Біограма
Народилася 25 лютого 1923 року у Львові.
Навчалася у "Рідній школі" ім. Короля Данила та ім. Т. Шевченка. Згодом вступила до торговельної гімназії, де навчалася до приходу радянської влади. З 1939 року — членкиня Юнацтва ОУН. Проводила вишкіл для молодших членів організації. Після приходу більшовиків продовжувала свою діяльність в Організації українських націоналістів.
В ході гучної судової справи "Процес 59-ти" 17-річну Ольгу заарештували органи НКВС 19 вересня 1940 року. Перебувала під слідством у Замарстинівській тюрмі. 15 січня 1941 року засуджена Львівським обласним судом на 10 років ув'язнення за діяльність в ОУН. Через неповноліття термін зменшили до 5 років ув'язнення і 3 років заслання.
У 1941 році перебувала в тюрмі "Бриґідки", звідки їй вдалося визволитися з початком німецько-радянської війни та вступом до Львова нацистської армії. Під час німецької окупації вступила в школу суспільної опіки та продовжувала підпільну діяльність в ОУН. У 1946 році екстерном отримала атестат зрілості середньої школи й була зарахована до Львівського торгово-економічного інституту. Після закінчення інституту в 1950 році вдруге заарештована та відправлена до тюрми "на Лонцького". Там Ольгу утримували впродовж 9 місяців. Без суду відправлена до табору ГУЛАГу в республіці Мордовія.
Після амністії в 1953 році повернулася до Львова.
Померла 31 серпня 2013 року. Похована на Личаківському кладовищі.
Спогади
| Оповідач: | Ольга Попадин |
| Місце запису: | м. Львів |
| Дата інтерв'ю: | 12 травня 2009 р. |
| Інтерв'юер: | Тарас Чолій |
| Транскрипція: | Ірина Марків |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: Не пам’ятаєте, так? А від коли ви почали брати участь в юнацтві ОУН?
В кінці.., в кінці.., або на весні 39 року, або вже в кінці 38. Я не пам’ятаю вже точно. А, може, ше в кінці 38. Тому шо я тоді якраз була на 2 курсі тої гімназії. То ми тоді якраз почали збиратись.
Інтерв'юер: Як ви.., чому ви пішли в ОУН?
Ну запропонували, мені то подобалося, я все тягнулася до.., до чогось такого…
Інтерв'юер: То тоді була така популярна організація?
Ну не популярна, відома була.
Інтерв'юер: І який був, як вас одразу взяли в ОУН, чи були якісь випробування, чи.., екзамен..?
Ну, не було. Ми ше не складали тих.., тих, нас просто ше підготовляли. Ми по три чоловіка збиралися: три молоді і хтось був, хто вже був членом і з нами занімався. Ви знаєте, навіть таке було, шо як помер Коновалець, то ми вже досить активну то брали участь, і ті.., розповсюджували тоді ті, такі ленточки, продавали ті – знак жалоби за Коновальцем.
Інтерв'юер: А якого кольору були ленточки?
Чорні, чорні, вузенькі… Ми той… Але ми то продавали для того шоби… Дохід з того йшов для на передач для політв’язнів.
Інтерв'юер: Що вам подобалося в ОУН найбільше? Чому ви туда пішли?
Шо найбільше подобалося? Ми ж проти були поляків. Ми на одне свята у вишиваних сорочках ходили так то помісті нічого, ходили. А я вот піді Львовом сестра була в дитячому садку в сезонному і я так місця село Муроване теперішнє йшла в Совоки до подружки і мені треба було проходити попри польський маєток. І як я ішла в вишиваній сорочці, то я ледве перейшла. Я думала, шо зачнуть в мене каміння кидати. І кричали, і той.., і роверами попри мені їздили, а я так героїчно перейшла. Потім, в другий раз треба було ше раз мені піти в то село, і я вже у вишиванці боялася.
Інтерв'юер: Чому поляки не любили вишиванок?
Ну вишиванки – то були українці, а українців вони не любили.
