Ганна Сорока

Народилася 4 серпня 1928 року в селі Завидовичі Городоцького повіту Львівського воєводства (нині Львівського району Львівської області). В сім’ї Івана та Марії Жигарів було п’ятеро дітей: найстарша дочка Катерина, близнюки Марія та Осип, дочка Ганна і найменший син, який невдовзі помер. Ганна закінчила 3 класи місцевої сільської школи, а потім ще 4 роки навчалася у Львові.

З приходом радянської влади сім’ю Жигарів розкуркулили. У 1947-му році батька Ганни арештували й протягом трьох місяців утримували в Городоцькій тюрмі. У 1948-му році його арештували вдруге. Цього разу за звинуваченнями у "зв’язку з УПА". Його утримували в тюрмі “на Лонцького” у Львові. Етапований в Іркутську область, РРФСР. 1 лютого 1951 року Іван Жигар помер в таборі ГУЛАГу. Після смерті батька маму Ганни також депортували у віддаленні райони СРСР. Однак невдовзі жінці вдалось втекти з заслання і повернутися додому.

Ганна з братом Осипом приєдналися до українського визвольного руху. Осип Жигар, 1925 р. н., псевдо "Пімста", воював в Карпатах, був при охороні Романа Шухевича. Згодом Осипові вдалося виїхати до Канади, де він проживав до кінця життя.

В селі була добре налагоджена система зв’язку, до якої входила дівчина. Вона виконувала доручення і завдання місцевого осередку ОУН: доставляла харчі в криївки, допомагати хворим повстанцям. Вдома Ганна виходила хворого стрільця УПА Михайла на псевдо "Бур’ян", робила підпільникові перев’язки.

10 лютого 1951 року вона вийшла заміж за радянського військовослужбовця. Жінка доглядає за символічною могилою “Загиблим за волю України” у рідному селі Завидовичі.