Володимир Возняк
1927 р. с. Спасів Сокальського повіту Львівського воєводства
2022 р. с. Спасів Червоноградського району Львівської області
Зв'язковий УПА
Біограма
Народився у 1927 році в селі Спасів тоді Сокальського повіту Львівського воєводства.
В 1933 р. пішов до школи, спершу закінчив 6 класів в селі Спасів, де навчання в основному велось польською, далі змінювалась влада і навчання як такого не було, пізніше екстерном здавав екзамени і пішов у 9 клас в село Тартаків.
Був зв’язковим, входив до куща Івана Сороки “Степового”, розносив штафетки на села Переспу, згодом на Розжалів. Брав участь у битві поблизу спасівського лісу 18 липня 1945 р. Супроводжував повстанців до сіл Бишів, Яструбичі, Корчин. Через це у 1948 р. був заарештований, утримувався в тюрмі м. Сокаля. Напевно, реальних доказів проти Володимира не було, тому його просто утримували в камері, при цьому постійно організовували провокації, навіть давали можливість втекти з в’язниці і лише через тиждень його почали викликати на допити.
Під час однієї з облав Володимир перебував у криївці, яка тунелем тягнулась від колодязя до льоху і щоб виманити звідти повстанців облавники застосували вибуховий пристрій з газом, хлопцям дивом вдалось врятуватись лише через те, що їх відразу почали шукати.
Помер Володимир Возняк в рідному селі у 2022 р.
Спогади
| Оповідач: | Володимир Возняк |
| Місце запису: | с. Спасів Червоноградського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 21 грудня 2016 р. |
| Інтерв'юер: | Юрій Пуківський, Ігор Рочняк |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: Пам’ятаєте як прийшли в 39-му році "перші совіти"?
Пам’ятаю.
Інтерв'юер: Якось їх тут зустрічали?
Ми були готові, бо село наше було дуже свідоме і були в курсі справи. В 39-му році я ходив, тоді як вони йшли на Перв’ятичі бо через Спасів ще не було такої дороги, вони через Перв’ятичі йшли. Такі будьонки вони мали і смерділи вони сильно, то якийсь дуст був від вошей. Бо в Росії Петро ото шо зробив тії бані, якби не тії бані, то їх би воші з’їли. Там нема хати, шоб не було блощиць, а блощиці в селі мене здибали. Я в Росії в хаті не міг ночувати, ми в палатках жили до серпня місяця.
Інтерв'юер: Такого не було, шоб їх зустрічали?
Нє, тут такого не було. Але от прийшли, панські маєтки, бібліотека така була, Боже, які книги пам’ятаю, шафи. То хлопці зле зробили, взяли спалили.
Інтерв'юер: То шо вони зробили з бібліотекою?
Бібліотеку коні і возили і палили серед села оті книжки.
Інтерв'юер: То хто то робив?
Москалі сказали, а наші виконували, сусід приніс тільки одну біблію, він по малюнках зрозумів, шо то є біблія. Бо читати не вмів, то не було ні по польськи, по якому я сам не знаю. Вивозили і палили, от вам яка то культура була. І ше пам’ятаю в тому будинку був рояль і якийсь представник з КГБ прийшов, молодь бавиться там. Там була школа, а спочатку ше нічого не було, а приміщення там таке, як будинок культури. Приходить представник КГБ, сідає за рояль і пісню співає: "Їхав піп по сіно, а попадю шось насіло. Чи мені сіно брати, чи попадю рятувати". Ото таку культуру, то вже боротьба з релігією.