Михайлина Шпирка
19 листопада 1926 р. с. Стрептів Кам'янка-Струмилівського повіту Тернопільського воєводства
Зв'язкова ОУН, медсестра УПА на псевдо "Берізка"
Біограма
Народилася 1926 року в селі Стрептів Камінка-Струмилівського повіту Тернопільського воєводства (нині Львівського району Львівської області) в сім'ї Василя Ковалюка та Катерини Анкревич. Мала старшу сестру Марію (1921 р. н.). Батько Василь Максимович Ковалюк воював в Українській галицькій армії.
Михайлина навчалася в початковій школі у Стрептові. За спогадами жінки, до Другої світової війни склад населення мав багатонаціональний характер. Окрім українців, які становили переважну більшість, у Стрептові проживали також численні польські та єврейські громади.
В юнацькому віці Михайлина приєдналася до Юнацтва ОУН, пройшла ідеологічний вишкіл. Впродовж певного часу виконувала обов'язки зв'язкової під псевдо "Берізка", переносила таємні записки повстанців до навколишніх сіл. Згодом пройшла медичний вишкіл, стала медсестрою УПА та лікувала поранених стрільців УПА.
Через свою участь в українському підпіллі Михайлину заарештували радянські каральні органи. Її утримували у внутрішній в'язниці в тодішньому районному центрі Кам'янці-Струмиловій. Як пригадувала пані Михайлина, під час слідства і проведення допитів вона зазнавала побоїв. Однак за браком доказів невдовзі була звільнена.
В інтерв'ю Михайлина Шпирка поділилась спогадами про побут села "за Польщі", умови життя під час радянської та нацистської окупацій, Голокост, повоєнні радянські репресії та проведення колективізації.
Спогади
| Оповідач: | Михайлина Шпирка |
| Місце запису: | с. Стрептів Львівського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 1 липня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Марія Гілевич |
| Транскрипція: | Роксолана Попелюк |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інт.: А школа в вас тут була в Стрептові?
О, так була і як є та сама школа я ходила, до цієї школи.
Інт.: Скільки ви класів закінчили?
Сім, сім то було тут, сім так було класів. А туди прийшли рускі і кажуть нам йти до Желіхова, ми пішли, а нам кажуть до комсомолу писатись, а ми всі покинули. Гнали в Желіхів там во посідали і за дві години пішли додому і більше не йшли.
Інт.: А коли ту школу поставили пам'ятаєте?
А ні не пам'ятаю.
Інт.: То вже за вашої пам'яті вона стояла?
Так, вже стояла так вона вже стояла, а тепер ще приставили ще трохи більше і вона була двоповерхова, я в другому класі вчилась
Інт.: А вчителі були українці чи були поляки?
Ні, українські.
Інт.: А пам'ятаєте прізвище їх?
О, чого ні, вона файна була така дуже файнаМарія, ось що пам'ятала, але вже вилетіло. Не була строга.
Інт.: То місцева була чи вона звідкись до вас...
Ні-ні, вона місцева була, Місі то українка була.
Інт.: Вона одна була вчителька?
Ні то був директор школи Гринюх, він похований в Стрептові, бо мив два хлопці і дівчину, і ті діти вчилися, і пішли. Він, а жінка Гані була, таже вчила, все вчили.
Інт.: А що вас вчили, які предмети тоді?
А то все ще за польський, то польські все вчили тоже.
Інт.: Може віршик пам'ятаєте ще такий зі школи?
Чекай, я тобі:
"Школо, школо ти погана,
Мучиш мене вже від рана.
Я думаю про забави,
А ту сиди у тій лаві.
Читай книжку дрібним друком,
Чи хочеш бути неуком?
Вже дерева розвінулись,
Птички з раю вернулись,
Метелик собі літає,
Лиш цвітка процвітає.
А я в школі в зимі-літі,
Лиш лінивим зле на світі.
Тверда лавка доїдає,
А мене аж піднімає,
Щоб на волю ся дістати,
Як метелик погуляти.
Чи у лісі, чи у полі,
Лиш лінивім нудно школі".
Інт.: Клас, треба дитину навчити того, я ще такого не чула...
Інт.: А на якій мові вам викладали?
По-українськи вчили, по-українськи, а що польське було, то було польське, а що наше, то наше, була польська і наша докупила/
