Марія Пастух

Марія Пастух

  • 19 лютого 1921 р. с. Фрага Рогатинського повіту Станіславівського воєводства

Зв'язкова ОУН, псевдо "Богуславка", "Лариса", медсестра УПА

Біограма

Народилася 19 лютого 1921 р. в селі Фрага Рогатинського повіту Станіславівського воєводства (нині Івано-Франківського району Івано-Франківської області), в сім'ї Дмитра Рія і Катерини Лазор. Марія мала братів - Михайла, Василя, Ілька, Петра, сестер Пелагію та Анну.

Закінчила чотири класи сільської школи, а згодом – педагогічні курси в Стрілищах та Рогатині.Протягом двох років працювала вихователькою в дитячому садку села Мельна на Рогатинщині. Співала в сільському хорі.

У часи нацистської окупації приєдналася до українського націоналістичного підпілля, вибрала псевдо "Лариса", хоча більше використовувала псевдо "Богуславка" (в честь персонажа, якого зіграла у виставі).

Пройшла медичні курси в селі Заланів. Виконувала обов'язки зв'язкової ОУН та санітарки в підпільному шпиталі. Удома мала криївку, де переховувалися повстанці. У 1947 р. під час облави було виявлено цей сховок. Тоді арештували брата Марії – Василя та засудили до 10 років утримання у виправно-трудових таборах і п’яти років позбавлення громадянських прав. Покарання відбував у Печорі Республіки Комі та Кемеровській області, РРФСР. Помер від серцевого нападу у 1970 р.

Самій підпільниці вдалося уникнути арешту. 5 лютого 1950 р. Марія Рій вийшла заміж за учасника підпілля ОУН Петра Пастуха. Обоє працювали в колгоспі. Виховали трьох дітей – Марусю, Галину та Ігоря. Петро Пастух помер 2015 року. Марія продовжила мешкати в рідному селі, де у 2021 р. відсвяткувала 100-літній ювілей.

Спогади

Оповідач: Марія Пастух
Місце запису: с. Фрага Івано-Франківського району Івано-Франківської області
Дата інтерв'ю: 13 вересня 2017 р.
Інтерв'юер: Ольга Галабурда, Марія Гілевич, Роксолана Попелюк
Транскрипція: Роксолана Попелюк
Джерело: Архів проєкту "Локальна історія"

Ми грали виставу "Маруся Богуславка" і я мала роль Богуславки. І мене знали всі як Богуславку, так вже було, ну хоч знали, що я того села. Мене арештували на аеродромі як ми були і забрали до Дуліб, там кинули до півниці. То цілі Дуліби - "Богуславку арештували", бо ми там виставу грали Богуславку. То тому мене так і знали, не могла я мати якогось такого (псевда, - ред.). А то (інше псевдо, - ред.) я собі прибрала, то самому треба було прибрати - "Лариса". Я хотіла бути так, але мене ніхто так не (кликав, - ред.), але казали бо так...

Був Кривий провідник в ОУН в Дичках - "Нечай", псевдо його "Нечай". І треба було в другий район зв'язкову в Дуліби, а тут аеродром руські вже будують, дуже трудно було переходити... То з Дичок зв'язкова приносила мені, а вони... То якраз йшла тоді суперечка - мельниківці і бандерівці. І то майже щодня треба було йти і кимось повідомити. То я обминала Дуліби, йшла геть полем, а там трошка треба було перейти трасу, то так страшно було. А там я мала таких два хлопці-сироти і дівчина була вже від другого, вони Стецьків. То я носила там, потому, якщо треба було звідтам, то та Олександра приносила мені, а я до Дичок. а мені таку таблєтку рожевеньку і нести штафетку (таємну записку, - ред.). Якщо їм попасти в руки, треба з'їсти то ту щоб не попасти в руки.

Онлайн-архів усноісторичних та візуальних джерел

Локальна історія

Мультимедійна онлайн-платформа про минуле та сучасне України

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Навчально-дослідна програма кафедри історії УКУ "Українське ХХ століття"

Вічний фонд "Броди-Лев"

Вічний фонд імені Тиміша і Ґеновефи Шевчуків

© Жива Історія. Всі права захищено. 2025
Створено Abra agency