Стефанія Лоєвич

Народилася 25 лютого 1924 року у селі Погірці Самбірського повіту Львівського воєводства (тепер Самбірського району Львівської області). Окрім неї в сім'ї було ще двоє молодших дітей.

1942 року вісімнадцятирічною дівчиною Стефанію вивезли на примусові роботи до Німеччини. Працювала на полі та в домі бауера (фермера). В лютому 1944 року Стефанію ненадовго відпустили додому провідати сім’ю, однак їй вдалося залишитися вдома.

З приходом радянської влади Стефанію обрали секретарем сільської ради. Невдовзі Стефанію затримали органи НКВС за підозрою у зв’язку з підпільницею Ольгою Голинською, з сусіднього села Підгайці, яку більшовики закатували в приміщенні сільради. Не знайшовши жодних доказів, через три тижні Стефанію випустили на волю. Надалі вона перебувала під наглядом НКВС, її часто викликали на допити.

Згодом Стефанія приєдналася до національного підпілля. Виконувала функції зв’язкової під псевдо “Берізка”. 27 жовтня 1947 року під час однієї з найбільших депортаційних акцій під назвою операція “Захід” Стефанію з родиною вивезли до Сибіру. 

Родина Лоєвич потрапила в місто Коркін Челябінської області, РРФСР.  Там пробули вісім років. Одного разу Стефанія відважилась на втечу і їй вдалося повернутися в Україну. Її затримали в місті Дубно на Рівненщині. Звідти знову відправили до місця заслання. Сестра Стефанії - Марія (1926 р. н.) працювала вчителькою, також відбула вісім років заслання в Сибірі. Брат, стрілець УПА, провів десять років в таборі ГУЛАГу у Норильську.