Василь Безпалько

Народився 10 листопада 1928 року в селі Сапогів Борщівського повіту Тернопільського воєводства (тепер Чортківського району Тернопільської області). Василь був наймолодшим в сім’ї Михайла та Марії Безпальків. Мав старших сестру Ганну, 1913 р., Олену 1918 р. н.,  і брата Івана, 1923 р. н. Батько Василя був вояком Легіону Українських січових стрільців.

Василь навчався в початковій школі у селі Сапогів, згодом - у рільничій школі в сусідньому селі Кривче. Після рільничої школи продовжив навчання в Борщеві.

Вступив до Юнацтва ОУН. Заарештований 10 травня 1946 року. Утримувався в місті Борщів. Засуджений 7 серпня 1946 року (ст. 54-1а, 54-8, 54-9, 54-11 КК УРСР) на 10 років виправно-трудових таборів та 5 років позбавлення прав. Протягом 2 тижнів перебував в Харкові у пересильній тюрмі. Етапований до міста Печора, Комі АРСР. Працював теслею у будівельній бригаді. У січні 1947 року направили у селище Хановей, по-місцевому "Долина вітрів". Будували об’їзну дорогу через місцевість Мульда на Воркуту. Працював на будівництві дороги протягом місяця, поки не відморозив два пальці на правій руці. Був направлений в третій лазарет. Це врятувало його від холодної смерті. Після лікування повернувся на Мульду, де продовжив прокладати залізну дорогу до Воркути. 1950 року етапований в місто Норильськ Красноярського краю. 1953 року брав участь в Норильському повстанні політичних в'язнів. Восени 1954 року засуджений на рік закритої тюрми. Утримувався в тюрмі № 1 міста Грозний, РРФСР. У березні 1955 року переведений в місто Інта, Комі АРСР. Працював на лісоповалі.

Звільнений в червні 1955 року. Працював на геологорозвідці, потім в шахті. Отримав відпустку і повернувся додому. За два тижні до приїзду додому помер Василів батько. Перед тим батька вивезли до Красноярського краю, де він пробув 10 років. Мати померла під час етапування 1947 року. Проживає у селі Великий Дорошів Жовківського району Львівської області.