Микола Корольчук
1926 р. с. Петранка Калуського повіту Станіславівського воєводства
Господарчий УПА, псевдо “Соловейко”, політв'язень, учасник Кенгірського повстання
Біограма
Народився 1926 року у селі Петранка Калуського повіту Станіславівського воєводства (тепер Калуського району Івано-Франківської області). Закінчив 5 класів сільської школи у рідному селі. 16-річним юнаком приєднався до Юнацтва ОУН. Спочатку виконував обов’язки кур’єра ОУН, а згодом господарчого УПА. Конем перевозив харчі в сусідні села. В підпіллі отримав псевдо "Соловейко". Пройшов вишкіл у селі Підкамінь. Зустрічався з командирами УПА Василем Андрусяком "Різуна" і Петром Мельником "Хмарою".
28 жовтня 1944 року Миколу Корольчука та ще двох чоловіків затримали органи НКВС, коли ті перевозили продукти в село Грабівка, де вночі напередодні відбувся бій. Утримували в Станіславській тюрмі, де проводили допити. Засуджений за ст. 54. 1а, 54.11 КК УРСР на 10 років виправних таборів та 5 років позбавлення громадянських прав. Після суду переведений до Львівської пересильної тюрми, де перебував протягом місяця. Покарання відбував в Караганді. Етапований у табір суворого режиму “Степлаг” в Казахській РСР, табірне відділення №3 у селищі Кенгір.
В таборі Миколі присвоїли номер - СК-937. Доводилося виконувати величезні норми виробітку. Складні умови утримування в'язнів та знущання табірної адміністрації привели до початку Кенгірського повстання, в якому взяв участь і Микола Корольчук. 1956 року вийшов на волю. Повернувся до рідного села. Довгий час не міг отримати дозволу на “прописку”. Працював електриком.
Спогади
| Оповідач: | Микола Корольчук |
| Місце запису: | с. Петранка Калуського району Івано-Франківської області |
| Дата інтерв'ю: | 28 червня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Юлія Шелеп |
| Транскрипція: | Роксолана Попелюк |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Зачєлисі штафети носити. То не то що тепер є якась обув, якісь ходачєта тогди, штани таке саме полотно крашене таке во. Та й приходить що треба нести або в Вербівку, або в Старий Угринів, або в Середний, або в Грабівку. І кашкіт, в кашкіт запхають, штафета запечатана, той туда, а той туда, а той туда. Постів зачєли обучати в в Камени, каменських тоже, в Підкамени. Мадяри йдуть до фронту, а нас у потоці ганяють. Рано встаєш, були дві корови там, ще то во господарка: "Вставай!". А я не годен встати, встану, а ще була мачуха, тато прийде, засторцуют мене, я встану, тато з хати, а гоп, дальше лігаю.
