Степан Мазепа

Степан Мазепа

  • 1932 р. с. Фельтишин Старосамбірського району Львівської області

Репресований

Біограма

Народився 1932 року у селі Фельштин Старосамбірського повіту (нині – Скелівка Самбірського району Львівської області). Жив у Фельштині до 1949 року.

Батько народився 1887 року, мати - 1891-го. Батько воював під час Першої світової війни у складі австрійської армії. Після війни отримав пенсію як інвалід війни.

У родині зростало восьмеро дітей – сім хлопців і одна дівчина. Один з братів, Мирон, служив в українській допоміжній поліції під час німецької окупації. Відтак заарештований радянською владою та етапований до Магаданської області, селище Ягодне. Інший брат, Осип, служив у польській армії, згодом – пішов добровольцем до дивізії "Галичина". Був заарештований радянською владою у Львові разом зі своєю нареченою та ув’язнений в тюрмі "Бригідки". Подальша його доля невідома. 

У 1949 році Степана Мазепу разом з батьками та молодшими братами як "членів сім'ї ОУН-УПА" було заслано в Хабаровський край, Нанайський район, село Джонка. Працював на лісоповалі разом з батьками.

1954 року одружився, у 1959 році отримав паспорт без права проживання у західних областях України та обласних центрах. Згодом переїхав до села Чишки (нині Львівського району Львівської області).

Спогади

Оповідач: Степан Мазепа
Місце запису: с. Скелівка Самбірського району Львівської області
Дата інтерв'ю: 17 червня 2017 р.
Інтерв'юер: Ігор Олексюк
Транскрипція: Богдана Бержицька
Джерело: Архів проєкту "Локальна історія"

У нас було дуже багато жидів, чому – тому що в нас центр – то всьо були магазини, де, значить, орудували жиди.

Ну а за німців їх всіх, значить, повбивали в гетто, лишилися тільки дві сім’ї. Що я пам’ятаю, бо у нас приїздив, приїздив у село, той мій братуха Мирон, то він ліпше знав, бо він з чотирнадцятого року (1914 р.н. – ред.), він більше знав ну, такі заклади, що торгував, пиво, отакі-вот.

Значить, було дві біжниці, то вже можете знати, там не один жид був. То центр – то всьо були жиди. Навіть мій тато тримав трафіку у жида – продавав тютюн і папіроси. Знаю, що мій тато, коли зібрав урожай, значить, і в нас був такий склад, що принімав всьо від людей, що тільки на полю родило, от. Бо кожний господар мав поле, він розраховував – що на насіння, що значить їсти, а що на продаж. В той склад здавали сі, важили там то всьо і потім значить, тойво, давали гроші, ну а хлопи як хлопи – ну шо, йдемо до корчму, ідемо по п’ятдесят.  Ідем – зробили і поїхали додому.

Фото з родинного архіву

Онлайн-архів усноісторичних та візуальних джерел

Локальна історія

Мультимедійна онлайн-платформа про минуле та сучасне України

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Навчально-дослідна програма кафедри історії УКУ "Українське ХХ століття"

Вічний фонд "Броди-Лев"

Вічний фонд імені Тиміша і Ґеновефи Шевчуків

© Жива Історія. Всі права захищено. 2025
Створено Abra agency