
Степан Мазепа
1932 р. с. Фельтишин Старосамбірського району Львівської області
Репресований
Біограма
Народився 1932 року у селі Фельштин Старосамбірського повіту (нині – Скелівка Самбірського району Львівської області). Жив у Фельштині до 1949 року.
Батько народився 1887 року, мати - 1891-го. Батько воював під час Першої світової війни у складі австрійської армії. Після війни отримав пенсію як інвалід війни.
У родині зростало восьмеро дітей – сім хлопців і одна дівчина. Один з братів, Мирон, служив в українській допоміжній поліції під час німецької окупації. Відтак заарештований радянською владою та етапований до Магаданської області, селище Ягодне. Інший брат, Осип, служив у польській армії, згодом – пішов добровольцем до дивізії "Галичина". Був заарештований радянською владою у Львові разом зі своєю нареченою та ув’язнений в тюрмі "Бригідки". Подальша його доля невідома.
У 1949 році Степана Мазепу разом з батьками та молодшими братами як "членів сім'ї ОУН-УПА" було заслано в Хабаровський край, Нанайський район, село Джонка. Працював на лісоповалі разом з батьками.
1954 року одружився, у 1959 році отримав паспорт без права проживання у західних областях України та обласних центрах. Згодом переїхав до села Чишки (нині Львівського району Львівської області).
Спогади
Оповідач: | Степан Мазепа |
Місце запису: | с. Скелівка Самбірського району Львівської області |
Дата інтерв'ю: | 17 червня 2017 р. |
Інтерв'юер: | Ігор Олексюк |
Транскрипція: | Богдана Бержицька |
Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
У нас було дуже багато жидів, чому – тому що в нас центр – то всьо були магазини, де, значить, орудували жиди.
Ну а за німців їх всіх, значить, повбивали в гетто, лишилися тільки дві сім’ї. Що я пам’ятаю, бо у нас приїздив, приїздив у село, той мій братуха Мирон, то він ліпше знав, бо він з чотирнадцятого року (1914 р.н. – ред.), він більше знав ну, такі заклади, що торгував, пиво, отакі-вот.
Значить, було дві біжниці, то вже можете знати, там не один жид був. То центр – то всьо були жиди. Навіть мій тато тримав трафіку у жида – продавав тютюн і папіроси. Знаю, що мій тато, коли зібрав урожай, значить, і в нас був такий склад, що принімав всьо від людей, що тільки на полю родило, от. Бо кожний господар мав поле, він розраховував – що на насіння, що значить їсти, а що на продаж. В той склад здавали сі, важили там то всьо і потім значить, тойво, давали гроші, ну а хлопи як хлопи – ну шо, йдемо до корчму, ідемо по п’ятдесят. Ідем – зробили і поїхали додому.