Іванна Лісовська
1932 р. м. Радехів Тернопільського воєводства
Очевидиця, громадська діячка
Біограма
Народилась 2 січня 1932 року у місті Радехів (нині Шептицького району Львівської области). В родині було четверо дітей. Впродовж 1917-1918 років батько Іван Марків служив в Легіоні українських січових стрільців (приблизно вісім місяців) на теренах Галичини. У міжвоєнний період працював кравцем, брав активну участь у діяльності українських громадських організацій в Радехові, співав у церковному хорі, грав у місцевому аматорському театрі. Мати працювала в "Союзі Українок" бібліотекаркою. За спогадами пані Іванни, керувала осередком "Союзу Українок" у Радехові Неоніла Селезінкова, яка провадила кулінарні та сільськогосподарські курси.
Іванна пішла до школи у шість років, перший навчальний рік 1938-1939 рр. навчалась у "Рідній школі". Пам’ятає сходини "Союзу Українок", вистави, які ставили в читальні та в яких грали її батьки. За спогадами жінки в "Рідній школі" викладали історію України, вчили українську мову, греко-католицький священник навчав дітей катехизису. В часи першої радянської окупації Іванна знову пішла у перший клас. За часів німецької окупації закінчила третій, четвертий та п’ятий класи школи. Іванна запам'ятала німецьких офіцерів, які квартирували у їхньому будинку.
У війну хата родини Марків згоріла, проте бабуся встигла врятувати стіл із сімейними світлинами, у тому числі зі сходин "Союзу Українок" та "Рідної школи". Після проголошення незалежності України Іванна Іванівна зробила спробу відродити "Союз Українок", зібрати спогади та світлини та видати книжку про діяльність "Союзу Українок" та "Рідної Школи" в Радехові.
[Інтерв'ю оцифровано в рамках проєкту "Жіночі голоси Другої світової війни" за підтримки Європейського Союзу за програмою "House of Europe"].
Спогади
| Оповідач: | Іванна Лісовська |
| Місце запису: | м. Радехів Шептицького р-ну, Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 22 вересня 2018 р. |
| Інтерв'юер: | Ігор Гілевич |
| Транскрипція: | Богданна Бержицька |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Ви нас була хата, я вже вам казала, шальована, а від хати йшли хліви, був шпихір, в тому шпихірі зберігалось зерно і там все, що треба таке, а потім було на дрова
Інт.: То дровітня казали?
Така дровітня, там дрова збирали, торф потім так само ще копали
Інт.: А де копали торф?
А на Кутах. А то хутір Кути. Кожен копав. Хто копав машиною, а хто копав шпатою…
Інт.: А як то машиною можна копати?
Та то така була, не вручну, розумієте. А шпата то була така, розумієте, як широка дошка, втикалася в землю, витягала пласти. І ми ті пласти складали на траву, як вони трошки присихали то ми їх складали в таку криничку, знаєте, сюди-туди. І воно потім висихало і ми то збирали і ми то привозили до хати і палили тим торфом. Потім була корова, ну хлів, де корова була і свині і був далі пліт і там город і далі стодола. Ну хата в нас була така, я знаю… Тато був ремісник, знаєте, він був кравець. Мав поля, збирав поля, бо мав четверо дітей і казав, що мусів кожному щось дати в придане.
Інт.: А скільки моргів поля батько мав десь?
А я не знаю, може чотири морги чи п’ять моргів.
Інт.: Тут недалеко мав чи десь дальше?
Ну мав в різних місцях. Мав до Лазімної дороги, до Кутньої дороги, знаєте. І там протів Підлісків – оті вони хати, як йти, як Ви туди в сторону, може були там п’ять хат було, то там напротів того, ми мали. І сіяли і просо пололи, і гречку і мали все своє.
Інт.: Але тоді якось казали…
Але знаєте, ми… Тато… В нас коней не було то за роботу тато в кого шив, то нам відробляв. Ті, що мали коні, відробляли своїми кіньми, отак ми горали, переорували, садили, сіяли.