Катерина Качмар

Катерина Качмар

  • 31 травня 1926 р. с. Глинець Яворівського повіту Львівського воєводства

учасниця національно-визвольного руху, репресована

Біограма

Народилася 31 травня 1926 р. в с. Глинець Яворівського повіту Львівського воєводства (нині Яворівського району Львівської області), в сім'ї Олекси Гереги. В сім'ї було семеро дітей (Степан, Катерина, Стефанія, Ярослав, Роман, Ольга і Софія).

Батько Олексій Герега в часі ІІ Світової війни був мобілізований до РСЧА. Після повернення вів приватне господарство. Через володіння земельними угіддями, сім'я Гереги потрапила в списки для вивезення як "куркулі". Проте підтвердивши статус ветерана, Олекса Герега зміг вберегти родину.

Катерина Качмар оповіла про пережиті події, про функціонування в селі читальні "Просвіти" та інших українських громадських організацій, діяльність аматорського театру та хору, організацію фестин та просвітницьку діяльність серед молоді.

У 1940-х роках Катерина допомагала учасникам українського націоналістичного підпілля їжею та медикаментами, за що була арештована та утримувалася у Яворівській в'язниці. Про приналежність дівчини до визвольного руху засвідчив односелець, який згодом загинув. Завдяки зміні слідчого та допомозі односельця, що працював у відділенні НКВС, Катерині вдалося уникнути арешту. Під час допиту вона вдала, що свідчення проти неї це наслідок відмови дівчини, та помста їй свідка. Так як на той час він загинув і інші докази були відсутні, Катерину відпустили.

В радянський час Катерина Качмар працювала ланковою в колгоспі та виховувала семеро дітей.

[Інтерв'ю оцифровано в рамках проєкту "Жіночі голоси Другої світової війни" за підтримки Європейського Союзу за програмою "House of Europe"].

Спогади

Оповідач: Катерина Качмар
Місце запису: с. Глинець Яворівського району Львівської області
Дата інтерв'ю: 25 травня 2017 р.
Інтерв'юер: Марія Гілевич, Роксолана Попелюк
Транскрипція: Роксолана Попелюк
Джерело: Архів проєкту "Локальна історія"

Прийшлося, свєта, Святий вечір, ніхто не лягав спати, дівчата, хлопці і так всі ще позбирались і йшли колядувати аж на кінець села. Там слухали, нас учили, поставали, як в нас колядують, як в нас, то потім йшли з ночі в той аж на кінець, то тут тій присілки є. Там слухали, аж за село повиходили, слухає там і так колядували пока не йшли досвіта до церкви. А тепер церкви того ніхто не знає так розказувати. Слухала, їмость дуже.

Інт.: А в тому клубі за Польщі робили колись вистави?

Робили, робили вистави. Назива того, як був праздник, називали. Ну, не музика, буде музика... Фестін називалося, замовляли хлопці музику. В нашім селі не було музики, но звідкись привозили і того привезли на праздник. Прийшли з церкви люди і тоже священник в церкві виголосив: "Теперка можете піти забавлятися і танцювати, в церкві помолилась всьо". Поприходили додому, поперебиралися до клубу. Не йшли діти в тім, що до церкви, ніхто. В церкви мало бути одне, а так вбиратися десь, а на танці мало бути друге. То в церкву ще не йшло в таких одержах. Ні. Ну потом йшли танцювали, забавлялись і співали... Було чемні, ладні, поважало друге, не посилало такими паскутними словами. Ні, ані Бог.

Інт.: А той фестин то на якомусь пасовиську був?

Так. Е-е, фестин так. То було коло клубу в нас, там була, кажу тепер нема такої великої, то там було, то давали запрошенні. Так та як чув в Чипах на Усілках біжим ми, в них скорше є праздники від нас, подавали запрошення молодіжі на праздник. І то збиралися, вся молодіж йшли і такий був закон, не може би ще хтось набив або щоби хтось може ще оставився десь там, як прийшли всі разом, так всі сюда... Йшли, потом клуб такий дуже великий, він там дуже багатське село, а коли клубу така площа велика. І ну назвалось, давали запрошення, так приходи до нас на праздник, на наш танці, на наш фестин.

Інт.: А на тому фестині то всі були в такому вишитому вбранні?

Так, всьо вибрані. І так були колись дівчата мали узір вишиття і всі разом однаково вбиралися, то вишили ми так, що таке, чим таков долину, то було літом так вийшлисмо на площу, на гостинець ну і всі разом. І там все такий би ж провадив, ви ладні займити, погостити, підійти, щоби ніхто не не мав погано потому (сказати) О, так було. То вийшли так на трасу, на гостинець там та площі була, де той фестин. Ну, вздріли вже що ми вийшли, йдемо. Музика грає марша, виграли марша. Всі прийшли, з всі масі там витались. Потому перше закладали танець, заказаний молодим гостям, які до нас приїхали на праздник. То з свого села ніхто не гуляв, ті перше погуляли, а потом уже (інші).Та площа була велика... А так би прийшлося ввечір, то хлопці піймали хлопців з того села на праздник до хати, а дівчата піймали дівчат. Ну така була забава. Теперка чекайте.

Інт.: А на тих фастинах такі всякі різні вправи робили?

Робили.

Інт.: То що за вправи такі були? Які могли бути такі праві?Так ніби як серпом робили?

Так. На тих вправах так показували, як серпом жали. Так жали серпом. То так було навіть додому на обід не йшлося, вивозили в поле, пообідали, посідали, побалакали собі там і всьо. Так. Ну і потом година п'ята вставати і всьо інтересно було. А тепер то де?!

Інт.: А не знаєте хто колись за Польщі був голова того клубу?

Ну я щось не пам'ятаю, хто то був. Нема, давно помер.

Інт.: А як писався?

Ну я не знаю, як він ще писався. Там називали до Івасика, Івасиків Олекса. Так він, то він тоже так як давали запрошення на праздник, на той фестин, всьо. Він тоже так вчив, так тлумачив, щоби ви ся не поганьбили ніхто, щоби я не мав ганьби, що я не навчив. Так, це була дисципліна...

Інт.: А був хор при при "Просвіті", при клубі тому?

Був, були такі пісні, вивчовували українське, а як празник, то співали пісні в клубі.

Інт.: А хто керував тим хором?

А їх було два, називався Іван, а писав ще Малеха, а другий Петро Богдан.

Онлайн-архів усноісторичних та візуальних джерел

Локальна історія

Мультимедійна онлайн-платформа про минуле та сучасне України

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Навчально-дослідна програма кафедри історії УКУ "Українське ХХ століття"

Вічний фонд "Броди-Лев"

Вічний фонд імені Тиміша і Ґеновефи Шевчуків

© Жива Історія. Всі права захищено. 2025
Створено Abra agency