Ольга Артеменко

Народилася 1935 року в селі Березка (нині Бережки Бещадського повіту Підкарпатського воєводства, Республіка Польща) у сім’ї Степана Хаймуса. У сім'ї виховувалось 9 дітей: п'ятеро від шлюбу з матір’ю Ольги та четверо від першого шлюбу батька. Ольга була наймолодшою з усіх дітей. Батько був заможним господарем, оскільки ще за часів Австро-Угорщини п'ять років працював у США. Повернувшись додому купив 30 моргів поля та лісу. Згодом побудував власний млин та утримував до 30 голів худоби.

В роки німецької окупації двох братів Ольги - Юрія і Михайла забрали на примусові роботи до Німеччини. Після війни Юрій емігрував до США, а Михайло до Австралії.

У 1946 році відповідно до Люблінської угоди про українсько-польське територіальне розмежування, українське населення села Бережки підлягало депортації до УРСР. Протягом двох тижнів місцеві жителі переховувались в лісі, але згодом були виселені з рідного села. Спочатку людей доправили до села Волосате Бещадського повіту, а далі переселили у село Верхнє Синьовидне, а звідти родина Ольги переїхала в село Дубина (поблизу міста Сколе Львівської області).

В Дубині Ольга часто допомагала українським повстанцям, носила їжу, а самі підпільники навіть приходили на вечерю до їхньої хати. У 1950 році радянська влада різними методами заагітувала їхню сім’ю ще з трьома іншими родинами із Дубини переїхати на роботу у село Степове Старобільського району тоді Ворошиловоградської області. Батько розібрав свій дерев’яний будинок і перевіз його туди. Але прожила сім’я на новому місці лише два роки.

Ольга працювала дояркою в місцевому колгоспі, а влітку, в сезон польових робіт, працювала на тракторі та комбайні. У 1952 році помер батько Ольги, після чого вона повернулась на Львівщину. Працювала в лікарні, згодом у дитячому будинку.