
Ганна Мельник
1926 р. с. Якимів Кам'янка-Струмилівського повіту Львівського воєводства
Районова жіночої сітки ОУН, медсестра УПА, псевдо "Галя", політув'язнена
Біограма
Народилася 1926 року в селі Якимів Кам'янка-Струмилівського повіту Львівського воєводства (нині Львівського району Львівської області). Батько Гірний Микола Федорович, 1903 р. н.; мама Стефанишин Катерина Миколаївна, 1901 р. н. В сім’ї, крім Ганни, була донька Марія, 1928 р. н. Батько помер 1933 року від хвороби.
Ганна навчалась в Кам’янка-Бузькій школі, а з 1942 року в торговельній школі, тоді ж вступила до Юнацтва ОУН.
Коли Ганна приєдналась до повстанського руху, взяла псевдо “Галя”. Розклеювала листівки, переносила таємні записки, виконувала функції зв’язкової, районнової ОУН, медсестри УПА. Також Ганна прохойшла медичний вишкіл.
У 1944 році за співпрацю з УПА була заарештована органами НКВС, утримувалась в тюрмі тодішнього районного центру - Нового Милятина. Згодом була переведена в слідчий ізолятор ("Тюрма на Лонцького) у м. Львів. Там постійно тривали допити, під час яких дівчина зазнавала побиття.
За відсутністю доказів Ганну звільнили восени 1946 року. Вже в березні 1947 року її заарештували вдруге. Невдовзі засуджена (за ст. 54-11 КК УРСР) на 10 років ВТТ та 5 років позбавлення прав.
В червні 1947 року етапована в місто Абагур Кемеровської області, РРФСР. Працювала на лісоповалі, згодом переведена в місто Тайшет, де будувала залізні дороги. Також працювала на кам’яному кар’єрі. Після Тайшету Ганну перевезли на озеро Балхаш, в Казахську РСР, де розвантажувала баржі.
Маму Ганни восени 1947 року депортували в місто Прокоп’євськ Кемеровської області, РРФСР.
Сестра Ганни - Марія, слідуючи прикладу сестри, теж активно допомагала українському підпіллю. Її заарештували 6 січня 1946 року і згодом засудили на 10 років ВТТ. Етапована в місто Воркута, Комі АРСР.
У 1956 році після звільнення з табору Ганна приїхала до мами в місто Прокоп’євськ, а в 1957-му вийшла заміж за українця, який був на засланні. У 1960-му році подружжя повернулося в Україну та замешкало в мікрорайоні Рясне у Львові.
Спогади
Оповідач: | Ганна Мельник |
Місце запису: | м. Львів |
Дата інтерв'ю: | 30 травня 2018 р. |
Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Марія Гілевич |
Транскрипція: | Марія Гілевич |
Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: А як до читальні вільно можна було ходити за тих "перших совітів"? Чи вже остерігались?
То вже було зовсім друге. Тоді вже славили Сталіна, Леніна, співали пісні, діти зі школи, мусіли співати, в школі вчили, за дружбу. Я навіть пам’ятаю той вірш:
"Ой заграло Чорне море, хвилі б’ються в береги
Налетіли на Вкраїну чорні круки, вороги.
В селах, містах пан Петлюра шибенеці закопав
Лихий гетьман Скоропадський на них петлі пов’язав".
От шо вони вчили зарази дітей.