Катерина Гаврилів
11 серпня 1921 р. с. Труханів Сколівського повіту Станіславівського воєводства
13 вересня 2022 р. м. Болехів Івано-Франківської області
членкиня ОУН, зв'язкова УПА, медсестра УЧХ, псевдо "Зелена"
Біограма
Народилася 11 серпня 1920 року в селі Труханів Сколівського повіту Станіславівського воєводства (нині Стрийського району Львівської області) у родині Григорія та Ольги Данилів.
З 1936 року проживала у Варшаві, де опинилася в середовищі місцевої української громади. У 1939 році її прийняли до ОУН. Наприкінці травня 1941 року повернулася в Галичину. Згодом стала секретаркою Стрийського повітового проводу ОУН, проживала на підпільній квартирі у Стрию, яку незабаром викрило гестапо, і вона змушена була втікати з міста. За дорученням Крайового Проводу ОУН проходила медичні курси та вишкіл зі стрільби у селі Сприня, що на Самбірщині. Призначена вишкільницею при Дрогобицькому обласному проводі Українського Червоного Хреста (УЧХ), провадила курси в селах Лукавиці, Рудниках, Чорному Лісі.
З приходом більшовиків у 1944 році опинилася в Карпатах на Сколівщині. Стала повітовою провідницею УЧХ, псевдо “Зелена”. Організувала мережу шпиталів, займалася постачанням медикаментів. Направлена на хірургічні курси в село Поручин на Тернопільщині. Певний час переховувалася у Гошівському монастирі. Жінці тричі вдалося уникнути арешту.
У 1950 році вийшла заміж і деякий час проживала із чоловіком у селі Смогів (нині Стрийського району Львівської області), де він працював директором місцевої школи. З переходом чоловіка на місце праці до школи у селі Кам’янка неподалік міста Сколе повернулася до рідного села Труханів.
У 1950-х роках, аби врятувати матір та сестру із ГУЛАГу вирішила легалізуватися із підпілля. Матір повернулася додому, однак важко хвора сестра померла ще в таборі. Через тиск зі сторони сільської комуністичної партійної організації разом зі сім’єю була змушена продати житло в Труханові й переїхати до міста Болехів на Івано-Франківщині, де проживала до кінця життя.
З проголошенням Незалежності України Катерина Гаврилів брала активну участь у громадському житті Болехівщини, Долинщини та Стрийщини, національно-патріотичному вихованні молоді, урочистих заходах з вшанування героїв УПА. Померла 13 вересня 2022 року на 103-му році життя.
Спогади
| Оповідач: | Катерина Гаврилів |
| Місце запису: | м. Болехів Івано-Франківської області |
| Дата інтерв'ю: | 12 червня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Інна Березніцька, Володимир Бонішко |
| Транскрипція: | Павло Артимишин |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Ми приїхали так якби сьогодня у Львів, то я приїхала, бо я Вам казала, шо машина була зіпсута, і вже другого дня я стрінулася з нашою провідницею, і вона мені сказала, шо вона сьогодня буде мати зустріч з Бандерою, шо Бандера приїжджає з Кракова, і вони будуть мати зустріч на Словацького, 18. І ми пішли туда, там був Провід Краєвий, і надійшов Бандера з таким великим букетом квітів, тих, гвоздиків. Не рожі, а гвоздики. І подарував на всих, всих нас благословив, здоровля нам бажав. На нім нічого не було, ніяких шатів. Якщо ше хтось на Бандеру говорить, шо Бандері добре жилося – йому взагалі нігде добре не жилося. Він навіть в той час, коли загинув, він жив під Мюнхеном, там в якомусь селі, так шо Бандери, та й.
Інтерв'юер: То він сидів з Вами, чи як. Чи просто прийшов?
Ми всі стояли, ось де мене Бандера поцілував.