Катерина Ступко

Народилася 1926 року в селі Стебник Добромильського повіту Львівського воєводстваі (нині територія Польщі).

За спогадами Катерини, українська молодь Стебника 1930-х років була дуже активною і національно-свідомою: в селі діяли кілька громадських товариств, а згодом виник осередок національного підпілля. Катерина долучилася до руху Опору та виконувала обов’язки зв'язкової. Довгий час дівчині вдавалося не потрапляти до рук радянських каральних органів, але одного разу за доносом одного з місцевих жителів, її заарештували.

Спочатку утримували у внутрішній тюрмі м. Дрогобич, де на допитах намагалися вибити зізнання, а згодом перевезли до Лаврова. В Лаврові утримували в підвальному приміщенні і водили на допити. Далі жінку перевели до в'язниці в Хирові. Прямих доказів, щоб засудити Катерину не було, але її ще протягом місяця утримували у тюрмі. Тут дівчині допоміг знайомий дільничний з сусіднього села, який порадив підкупити слідчого і таким чином Катерина вийшла на свободу.

У 1951 році, коли Катерина Ступка уже створила власну сім’ю і мала трьох маленьких дітей, жителів Стебника почали виселяти за умовами договору про обмін територіями між УРСР та Польщею. Молода сім’я протягом року була змушена поневірятися по різних селах Львівщини, аж поки 1954 року не поселилися в селі Тернопілля Миколаївського району.