Марія Туркас
20 серпня 1933 р. с. Гологірки Золочівського повіту Тернопільського воєводства
6 березня 2018 р.
Зв'язкова ОУН, репресована
Біограма
Народилася 20 серпня 1933 році в селі Гологірки (нині Золочівського району Львівської області). Була єдиною дитиною в сім’ї Михайла Голика. 1934 року батьки як трудові мігранти виїхали до Франції.
1940 року після окупації частини Франції Німеччиною батьків забрали на роботу до Німеччини. У Німеччині ходила в дитячий садок. Там же закінчила 2 класи початкової школи.
У 1944 року сім'я Голиків повернулись у рідне село. 1945 року батька мобілізували до радянської армії. Того ж року його застрелили як дезертира поблизу міста Яворів Львівської області.
Вдома Марія допомагала українським повстанцям, переносила таємні записки "штафетки" в сусідні села. За підозрою у зв’язку з українським підпіллям 1950-го року Марію заарештували органи МДБ. Протягом 3 місяців її утримували в слідчому ізоляторі у Львові ("Тюрма на Лонцького").
Марію з матір’ю як "бандпосібників" виселили в селище Батуріно Томської області, РРФСР. На засланні працювала на будівництві залізниці, а також на вантажних баржах на річці Чулим. Пробула на засланні близько 20 років. Повернулися в село Майдан у 1970 році до маминої тітки. Згодом мешкала в Ходорові. Померла 24 березня 2018 року.
Спогади
| Оповідач: | Марія Туркас |
| Місце запису: | м. Ходорів Стрийського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 19 травня 2016 р. |
| Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Юрій Пуківський |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: А де ви народилися?
Я народилася вдома на Гологірках. Я мала рік і родичі виїхали до Франції, бо там був мого тата дворідний брат і він нас забрав, то ми в 34-му році вже були в Франції. 39-й рік німці прийшли до Франції і забрали нас в плєн. Мене бауер не хтів віддати, але тато наполягав шо то моя дитина і я беру, і тато забрав мене з собою до Німеччини. Мама моя робила в Гамбурку, а от де тато робив я не пам’ятаю. Він робив десь в якомусь лагеру, я маю знимку шо він в тому фартухові. Але вони найшли, бо мені компенсацію виплачували, я маю документи, я всьо маю.
Інтерв'юер: А чому ви виїхали до Франції?
За Польщі то біда була нашим українцям, поляки не дуже то, так само як москалі прийшли вивозили українців, били і чорт знає шо робили. Поляки тоже захватили Україну, тоди ми були під польскою. А татів брат дворідний був священиком, я навіть маю знимку. Але вуйко потім переїхав до Америки і він в Америці помер, але нас до Франції стягнув і так ми мандрували.
Інтерв'юер: А як маму звати було?
Марія.
Інтерв'юер: А в вас були ше брати, сестри?
Нєа.
Інтерв'юер: Ви одна були?
Я одна.
Інтерв'юер: А чим займалися в Франції? Куди ви потрапили?
Були в бауера, мали 300 штук худоби і вони в него робили, а я в них все жила, вони мене не віддавали навіть додому.
