Параскевія Гоянюк

Народилася 1926 року в селі Іспас Коломийського повіту Станіславівського воєводства (нині с. Спас Коломийського району Івано-Франківської області). Батько Параски Іван Курліковський був ініціатором відкриття в селі “Рідної школи”. 

Після навчання в сільській школі Параска вступила до Коломийської гімназії. Під час навчання в 1941 році приєдналася до українського визвольного руху. Вступила в Коломийську жіночу сітку ОУН. Підпільні псевдо “Розалія”, “Галина”. Згодом через загрозу арешту повернулася в рідне село. Лікувала хворих та поранених повстанців.

Пройшла збройний, ідеологічний та санітарний вишколи. Виконувала обов’язки зв’язкової, а згодом станичної ОУН. Була спецкур’єром Коломийського окружного проводу ОУН. Співпрацювала з керівниками окружного проводу під псевдо “Борис”, “Сталь”, “Залізняк”. Носила термінові таємні повідомлення зі спеціальною позначкою “алярм”. 

За підпільну діяльність дівчину арештували. Спочатку допитували в селі Кропивище, а згодом у внутрішній тюрмі міста Коломиї. На слідстві збрехала про своє справжнє прізвище та рік народження, тому, як неповнолітню її засудили на 10 років позбавлення волі.  Спочатку відправили в колонію для малолітніх у Львові, потім перевели у в'язницю “Качанівку” до Харкова. Через два роки Параску відправили у Кемеровську область. Працювала на лісоповалі. 1949 року етапували в табір у республіці Казахстан. Працювала на кам’яному кар’єрі та на цегельні. 1954 року вийшла на волю. 

Після звільнення вийшла заміж за однокласника Василя Гоянюка. Він з 1944 року був стрільцем УПА на псевдо “Заєць”. Воював у сотні “Довбуша” в Космачі, що належала до куреня “Книша”. Брав участь у боях з НКВС на теренах Коломийщини. 1945 року Василя арештували та засудили на 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував в Новосибірську, а потім у Магаданській області. Параска вийшла на волю раніше і приїхала до Василя у Магаданську область. Там побралися. Разом повернулися до рідного села.