Василь Гапонюк
1928 р. с. Біличі Любомльського повіту Волинського воєводства
Зв'язковий УПА, псевдо "Малий", острабайтер, політв'язень
Біограма
Народився 1928 року у селі Біличі на Волині (нині Ковельського району Волинської області). Батько Тимофій Гапонюк в період німецької окупації виконував обов'язки голови райспоживспілки. Допомагав українському підпіллю провіантом. У 1943 році німецька влада за зв'язки з УПА заарештувала Василевого батька, його утримували в тюрмі міста Ковель протягом пів року.
Три рідні мамині брати належали до УПА: один - комісар куреня УПА (загинув під час облави), інший - воював в боївці (помер в ув'язненні у Хабаровському краї РРФСР), третій воював у сотні (у 1944 році пішов на службу в Червону армію і загинув на фронті Другої світової війни у Східній Пруссії).
Василь долучився до українського підпілля в 1944 році. Виконував функції зв’язкового, розповсюджував листівки, їздив в супроводі охорони, мав псевдо "Малий".
У 1944 році, коли німці відступили, сім'ю Гапонюків вивезли на роботу до Німеччини, де працювали протягом 2 років, потім Василь повернувся і знову долучився до підпілля. Організував групу хлопців, які розповсюджували антирадянські листівки.
Заарештований 3 березня 1949 р. УМДБ у Волинській області, звинувачений у зв’язках з УПА та приналежності до ОУН. Майже рік його утримували у слідчому ізоляторі у Львові ("Тюрма на Лонцького"). Після слідства засуджений за статтею 54-1а, 54-11 КК УРСР на 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Покарання відбував у селищі Чуна Іркутської області, РРФСР. Згодом переведений у Магадан, працював на 3-ій шахті, де добували руду, згодом перевезли на рудник ім. Лазо. Умови праці були важкими, працювали на шахті по 12 годин. Далі Василя перевели на Петровські "золоті приіски", де добували золото. Пізніше перевели в Оротуканський гірничо- збагачувальний завод, там навчився слюсарської справи.
Звільнений 09 липня 1956 р., повернувся із заслання в місто Комарно на Львівщині. Реабілітований 05 лютого 1992 р. прокуратурою Волинської області.
Батьків відправили на заслання у Хабаровський край. Згодом повернулись у рідне село.
Спогади
| Оповідач: | Василь Гапонюк |
| Місце запису: | м. Комарно Львівського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 23 лютого 2016 р. |
| Інтерв'юер: | Роксолана Попелюк, Марія Гілевич |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: В УПА як ви пішли, в УПА?
То знов друга картина. Справа в тому, шо коли прийшли німці, то було в 41-му році, в нас була дуже велика сітка ОУН. І в нас був клич брати всю владу в руки. Мій батько, як перейшли ті більшовики перші, то він працював в районі головою райспоживспілки, а потім експедитором. А як наші стали брати в руки, кажуть: "Як ти в більшовиках робив експедитором, то тепер йди головою райспоживспілки, бо треба шоб свій чоловік був". І він так пішов головою райспоживспілки. Голова райспоживспілки мав ключі, в складах були продукти і одежа, ну шо там мали німці, і він тим керував, шоб завозили. І коли організувалася УПА бандерівцям потрібні були і крупа і цукор і сіль і все було потрібне. І той приїхав Гамалія до мого батька і розпитав, де що, де цукор, де сіль, в якому складі. Батько всьо йому розказав як має бути і показав які ключі, ну то було так скрито роблено, вночі і бандерівці приїхали вночі і понабирали фіри цукру і солі, всього нагрузили і повезли собі в ліс. А німці на другий день мого батька в тюрму, но вони догадувались, шо мусів хтось підказати де шо є і як лежить. А як його забрали в тюрму, то стала загроза для мене, шо мене заберуть в тюрму. І я з хати втік і пішов до бандерівців. Тому шо мої матері брат один в боївці служив, а Гамалія був комісаром того і там ше один матері брат був в сотні, так шо я пішов так як до своїх. Бо куда мені було йти і я пішов туда і вони мене до себе прийняли і я був розвідником.
Інтерв'юер: То в якому було році?
В якому то було році… в 45-му.