Ганна Біляк

Народилася у 1929 році в селі Покрівці Жидачівського повіту Станіславівського воєводства (нині Стрийського району Львівської області) у сім’ї Миколи (помер у 1932 р.) та Розалії (померла у 1938 р.) Хоми. Батько був війтом в селі. Після смерті батьків Ганною та її з братом опікувався брат матері. Старший брат Федір Хома (1926 р. н.) належав до дивізії СС "Галичина".

Ганна належала до спортивного товариства "Січ", згодом до Юнацтва ОУН. Після приєднання до повстанського руху, виконувала функції зв’язкової, переносила таємні записки під псевдо "Берізка".

У період німецької окупації пройшла медичний вишкіл, а з 1946 р. стала станичною УПА. Під будинком Ганни знаходилась криївка, де могли переховуватися до 50-ти повстанців. Дівчина допомагала підпільникам, робила перев’язки пораненим, друкувала на агітаційні листівки.

У 1948 році заарештована за співпрацю з УПА. Протягом 6 місяців утримувалася в Дрогобичі та у в'язниці "Бригідки" у Львові. Ганна була засуджена на 25 р. ув'язнення у виправно-трудових таборах за статтею 54-1а, 54-11 з конфіскацією майна та етапована у Казахську РСР. В ув'язненні копала траншеї для проведення водогону. Через пів року переведена в Магаданську область, де працювала на лісоповалі. Після 2 років перебування на Магадані етапована у Казахстан. Брала участь у повстанні в'язнів в Джезказганському табірного відділення у підтримку Кенгірського повстання.

Після смерті Сталіна була амністована, звільнилася з табору у серпні 1953-го року. Повернувшись жила у селі Слобідка Стрийського району. Працювала в м. Новий Розділ.