Олексій Данилишин

Народився 9 березня 1931 року в селі Облазниця Жидачівського повіту Станіславівського воєводства (тепер Стрийського району Львівської області). Батько Василь Данилишин належав до церковного комітету і дбав про виховання сина. Помітивши здібності юнака до навчання, за порадою священника Якова Хом’яка, віддав його до Стрийської української гімназії. Навчання в гімназії було перервано війною, проте в післявоєнний час Олексію Данилишину все ж вдалося закінчити 7 класів гімназії. 1947 року юнак вступив до Стрийського педагогічного училища. Під час навчання, 1949 року став членом підпільної молодіжної організації ОУН "Месники", провідником якої був Юрій Кремінь ("Тарас"), уродженець села Буянів. Членами організації були юнаки зі Стрийського та Жидачівського районів Львівської області та Калуського і Рогатинського районів Івано-Франківської області. Завданням Олексія Данилишина було поширення інформації та вербування і підготовка молодих патріотів для визвольної боротьби.

В ніч з 28 на 29 червня 1950 року, в гуртожитку у Стрию Олексія Данилишина заарештували органи МДБ. Протягом двох днів було арештовано 15 членів організації "Месники". Оунівців протягом пів року утримували у Дрогобицькій тюрмі та викликали на допити. У грудні 1950 року відбувся суд на якому трьох учасників організації було засуджено до найвищої міри покарання - розстрілу, а 12-х інших - до 25 років таборів ГУЛАГу. Олексія Данилишина етапували в табір "Степлаг" в місті Джезказган Казахської РСР. Під час етапування пройшов через в’язниці Києва та Харкова. У жовтні 1951 року прибув до місця відбування покарання. Працював в шахті, на каменоломні. В таборі приєднався до підпільної організації. 1953 року за доносом одного з членів організації Олексія перевели в штрафний табір. Там перебувало близько 200 ув'язнених, які розбивали камінь для щебеневого заводу. 1954 року на підтримку учасників Кенгірського повстання в’язні штрафного табору теж стали на протест, який тривав близько 10 днів. Повстання було придушено за допомогою танків. Через рік штрафний табір було ліквідовано, Олексій Данилишин повернувся до попереднього табору.

1956 року вийшов на волю і повернувся додому. Спочатку прописався в Миколаївському районі й влаштувався працювати на Роздільський сірчаний комбінат. В цей час закінчив Стрийське профтехучилище. Після повернення додому одружився. З 1973 до виходу на пенсію у 1991 році працював у пересувній техколоні Львівспецмонтажу. У 1990-х роках Олексій Данилишин - активний громадський діяч та краєзнавець. Підготував і видав книги про національно-визвольну боротьбу 1940-х років на теренах Жидачівщини: "Дзвони пам’яті", "Повстанськими стежками Жидачівщини". Досліджував місця боїв УПА, повстанські криївки в різних куточках Жидачівщини. Проживає у селищі Гніздичів Стрийського району Львівської області.