Катерина Телішевська
с. Любша Рогатинського повіту, Станіславського воєводства
Учасниця національно-визвольного руху, репресована
Біограма
Народилася у 1925 році в селі Любша Рогатинського повіту Станіславівського воєводства (нині Рогатинського району Івано-Франківської області), в сім’ї Василя та Ганни. Батько був власником магазину в селі, пізніше був заарештований і засуджений на 25 р. ВТТ. Етапований у Печору, Комі АРСР. Звільнений наприкінці 50-х рр.
В сім'ї виховували трьох дочок. Пізніше чоловік старшої сестри Григорій Козяр був станичним УПА та загинув в Любші. Молодша сестра Катерини вчилась в Політехнічному інституті.
Під час інтерв'ю Катерина Телішевська розповіла про громадський побут рідного села, зокрема про функціонування читальні “Просвіта”, діяльність спортивного товариства "Луг" та створення Організації Українських Націоналістів, якою керував Василь Рій. Також інтерв'юерка активно допомагала українському національно-визвольному підпіллю (збирала та передавала харчі, прала та шила одяг).
Недалеко від села, між Яглушем, Виспою та хутором Липівка розташовувалось урочище Золота поляна. В 1940-их рр. в цьому урочищі перебувала легендарна повстанська сотня “Бурлаки”, відділ окремого призначення “Сіроманці”, та ін. Тут велася активна підготовка підпільного руху, проводилися вишколи для новачків. Пані Катерина теж допомагала сотні “Сіроманці”, через що була заарештована. Протягом 6 тижнів утримувалась у в'язниці в Нових Стрілищах. Тут постійно проводилися допити, але за браком доказів дівчину відпустили.
Пізніше, Катерина разом з чоловіком все ж зазнали репресій радянської влади, протягом тижня етапувалися в м. Інта, Комі АРСР.
Спогади
| Оповідач: | Катерина Телішевська |
| Місце запису: | с. Любша Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської області |
| Дата інтерв'ю: | 13 вересня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Юрій Пуківський, Ігор Рочняк |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Поляки були туво в Фразі коло нас так, то були такі польські штрельци казали. Я була така мала, прийшлисмо на весілє, діти ходили, то сьмо стояли на лавках, бо яке то було весілє. То вони як влетіли до хати, як зачили бити, то їдного, во жінчиного брата побили – вмер. То було страшне, то не було права перейти.
Інт.: То за Польщі так було?
За Польщі було.
Інт.: А там було в Фразі багато поляків?
Не було багато, було пару сімей поляків, а такі були самі го-го.