Йосифа Жолдак
1926 р. с. Береги Львівського повіту Львівського воєводства
Зв'язкова ОУН, псевдо "Дзвінка", політув'язнена
Біограма
Народилася 1926 року в селі Береги Львівського повіту Львівського воєводства (нині Львівського району Львівської області). В сім'ї Михайла та Марії (в дівоцтві Вуйцик) Жолдаків. В домі було шестеро дітей - Ольга (1922 р. н.), Ірина (1923 р. н.), Йосифа, Марія (1928 р. н.), Богдан (1930 р. н.) та Борис (1935 р. н.).
В юному віці Йосифа долучилася до українського визвольного руху. Виконувала функції зв’язкової та розвідниці в підпіллі ОУН, мала псевдо “Дзвінка”. Старша сестра Ольга також належала до національно-визвольного підпілля, була арештована та засуджена, покарання відбувала в м. Воркута, Комі АРСР.
У 1945 році Йосифу заарештували органи НКВС. Утримувалась в тюрмі міста Пустомити. Потім переведена у слідчий ізолятор в місто Львів ("Тюрма на Лонцького").
Засуджена на 10 років ув'язнення. Покарання відбувала у виправно-трудовому таборі в місті Воркута, Комі АРСР.
Члени сім'ї Йосифи Жолдак теж були репресовані, через приналежність сестер до визвольного руху та перебували на спецпоселенні в м. Прокоп'євськ Кемеровської області. Туди ж після відбування покарання переїхала і Йосифа Жолдак. У 1953 р. в м. Прокоп'євськ померла мати - Марія Жолдак.
Після звільнення Йосифа Жолдак повернулася в рідне село.
Спогади
| Оповідач: | Йосифа Жолдак |
| Місце запису: | с. Береги Львівського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 16 листопада 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Марія Гілевич |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Ту навіть на Берегах робили наші фестини. Во ту пасовисько було велике раньше, а тепер та ріка посунулася. Змило, то сі появили ті трактора, то всьо знищине, ніхто не спинив. Бо колись то було власники, люди були господарі, над рікою, вони старалися, щоб то всьо було рівненько, щоб вода не видирала землю, не нищила. Ті вільхи рівненько підтягали, то було дуже гарно.
В нас все футбол грали, волейбол грали на Берегах. Студенти львівські приїжджали, священникові дочки і їх колєги. Ше був такий священик, його син Славко називався, він дуже тут колєгував і дуже тут помагав. І вони всі ті студенти приїжджали. Ту до ліса на прогулку ходили, вони сі ту бавили футбола, валейбола. Зробили собі, сітка була, гарно було.
