Ганна Кульчицька
22 грудня 1929 р. с. Кульчиці Самбірського повіту Львівського воєводства
Зв’язкова ОУН, псевдо "Марта", "Мала", політув'язнена
Біограма
Народилася 22 грудня 1929 року у селі Кульчиці в українській шляхетській сім’ї Остапа та Ангелини Кульчицьких. Батько був музикантом, керував капелою. Трагічно загинув час переходу фронту Другої світової війни від розриву бомби на власному подвір’ї. Навчалась у Промисловій школі в Самборі. Вступила до Самбірського педагогічного училища, але покинула навчання, бо стала зв’язковою збройного підпілля жіночої мережі ОУН. Переводила повстанців в інші села, переносила заховану під одягом зброю та гранати, допомагала підпільникам, які ховалися в лісах та в криївках в селі.
Заарештована у вересні 1947 року. Утримувалась у Самбірській в’язниці. Засуджена до 10 років виправно-трудових таборів і 5 років позбавлення прав. Етапом відправлена до Воркути. З Воркути її направили в селище Кожва, де працювала на будівництві залізничних мостів. Згодом переведена на Полярний Урал. Вийшла на волю 1956 року. Після повернення додому закінчила Львівський торговельний технікум. Працювала в магазині у районному центрі. Після відновлення незалежності України брала активну участь у громадському житті. Була учасницею хору “Діброва”, товариства "Союз українок". Видала кілька збірок віршів.
Спогади
| Оповідач: | Ганна Кульчицька |
| Місце запису: | с. Кульчиці Самбірського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 8 липня 2014 р. |
| Інтерв'юер: | Віталій Ляска, Роксолана Гультайчук |
| Транскрипція: | Роксолана Попелюк |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: А ви пішли в партизанку, чи жили в хаті й до Лісу ходили? Чи були в лісі весь час?
Я була й ту і там, всюди й в Блажеві, і в Чукві, всюда, то всюда мої хати були і всюда були мої хлопці. Так, а як один раз, ще я була дома, один раз, думаю: "Що таке?". Цілий так, як от до долини наш город, купа партизанів, всьо так як тої трави. Всі сходяться, й сходяться, й сходяться, думаю: "Що ж то буде?". І прийшла, псевдо її було "Марійка", вона була з Білини, так "Марійка". Вона раніше також ходила, але серце в неї було хворе, вона така стала повна і перевели її тут в нас на верхах була така хатина і там була лікарня, і перевели її в ту лікарню. І вона прийшла тут тоже і дивлюся до нас їде якась скора поміч, сюди. Мама каже: "Їде якась машина". Ну та й всі тут… А то приїхав Шухевич. Ту були збори в нас і дивлюся всі провідники, які я знала – "Борун", "Різак", з Самбора ну всі-всі. Стоють у нас тут у сінях, а він прийшов і тут во сів, і каже до нас: "Дівчата, а ви лягайте, - ну то хатина бачите яка, ту ліжко, а тут він сидить на кріслі. Ми не знали хто то є, - а ви лягайте, бо завтра треба буде… А може ще й завтра не бути, - так він каже,- лягайте, бо ви завтра будете потрібні". Ну ми полягали, а хіба то сон буде якийсь чи що. Я її штуркаю – "Хто то є?", вона каже: "Я нічого не знаю". А він не був тут Шухевичем, а був "Сірим", яке село було, яка станиця була, він всюди мав інше псевдо, ви знаєте так. А у нас він був "Сірий". Вона каже "Сірий", значить був "Сірий", а то оказується Шухевич. А він прилетів у Калинів на самольоті, він всюди літав, він навіть їздив у то на курорт, на самольоті. Він ту (показує на груди) понапинав всяких тих, руских (напевно ордени) і поїхав на курорт, бо він був хворий, так він всюда. Ну і так він кожний, до нього кожний провідник тако во (струнко), думаю: "О, то шишка якась", так, а ми не знали що то Шухевич.
Інтерв'юер: Він в вашій хаті був, так?
В хаті.
Інтерв'юер: І як він виглядав? Яке він враження на вас справив?
Ну він високий, гарний такий хлопець був. Гарний мужчина. Раз він провідник всі перед ним тако (стрінко). По черзі, одного кличе, пише там щось, так другого кличе, той другий йде і так по черзі кожного і щось записував, видно всьо записував, то що вони тут працюють, так.
Інтерв'юер: То в котрому році то було?
У 46-му році.
