Ольга Ліщинська
1927 р. с. Борова Гура Любачівського повіту, Підкарпатського воєводства
с. Чорнушовичі Львівського р-ну, Львівської обл.
Депортована
Біограма
Народилася у 1927 році в селі Борова Гура Любачівського повіту Підкарпатського воєводства (територія Польщі). В сім'ї Миколи та Параскевії Охтави було 4 дітей, 3 синів (Іван, Володимир, Михайло) і донька Ольга.
Батько захворів на тиф і помер в міжвоєнний період.
Найстарший брат Іван (1912 р. н.), навчався в Любачеві на священика. Був секретарем при війті та обліковцем у місцевій кооперативі. У 1930-х рр. був заарештований польською владою, утримувався в тюрмі м. Любачів. З початоком війни здійснив втечу. Пізніше проживав в м. Гданськ.
Брат Володимир (1923 р. н.) був мобілізований до лав радянської армії у 1944 р. Потрапив в полон. З полону вибрався до США, де і прожив решут життя.
Ольга закінчила 4 класи. У 1944 році Ольгу разом з матір'ю примусово переселили в УРСР. Спершу відвезли в село Башня, де вони пробули лише день та переїхали в поїзді разом з худобою в Рава-Руську, а звідти вже в село Борщовичі біля Львова, там пробули лиш добу і в пошуках житла переїхали в село Чорнушовичі.
[Інтерв'ю оцифровано в рамках проєкту "Жіночі голоси Другої світової війни" за підтримки Європейського Союзу за програмою "House of Europe"].
Спогади
| Оповідач: | Ольга Ліщинська |
| Місце запису: | с. Чорнушовичі Львівського р-ну, Львівської обл. |
| Дата інтерв'ю: | 7 червня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Юлія Шелеп |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інт.: А магазин то чий був?
Та український, а чий
Інт.: То то було як кооператива, чи то хтось в хаті мав магазин?
Ай, то кооперативне було. Мій брат їх обраховував, він навіть як спав то копійки рахував в сні...
Інт.: То він що там в кооперативі продавав ваш брат?
Ні, він був як обліковцем, ходив на перевірки
Інт.: То він рахувався, що він в "Просвіті", ваш брат, чи тільки магазином займався, чи ще ходив до "Просвіти"?
Він секретарем був
Інт.: Секретарем при війті, за Польщі?
Так
Інт.: А то який брат?
Самий найстарший, Іван, з 12 року, ото пам'ятаю. Як ми приїхали сюда, то він там в тюрмі був, його заарештували поляки
Інт.: А за що його заарегтували?
Та не знаю за що
Інт.: А він ще може тоді, як ви там були в себе вдома, він не був в тій Орагнізації Українських Націоналістів, може там молодь гурмилася, хлопці збирались такі патріотично налаштовані?
Я то не знаю, я на 15 років молодша була
Інт.: А ви кажете його ще там поляки посудили, там вдома?
Так, мама ще ходили, а поляки дали йому на плечі таку шафу, мама казала: "Самі но очи вавалив і так двигав". А потім ми поїхали, а його поляки не пустили, вивезли його десь в Німеччину чи що я не знаю.
Інт.:А де саме він там був? В тюрмі його тримали десь?
В Любачеві його тримали, ну аякже, мама ходила до Любачева
Інт.: А який то рік був, коли його засудили?
А я не знаю
Інт.: Ну приблизно?
Ми мали виїжджати, то ще його тримали в Любачеві, а коли його вивезли то я не знаю
Інт.: А посудили коли?
Та до війни ще
Інт.: А ще розкажіть, бо я не зрозуміла, а за що його посудили вашого брата, поляки?
Ну не знаю, бо він був так, секретаром і магазин перевірював, то Пазі в магазині продавала, отак він так... певно щось знав
Інт.: То його з хати забрали?
Так з хати, з хати.
Мама дала його за ксьондза сі вчити, але господарка велика, то тато вмер, а мама пішла відібрала Івана, бо не було кому робити
Інт.: А де він вчився, в Любачеві?
Та я не знаю, де то мама дала за того ксьондза сі вчити...