Іван Баляс
9 травня 1923 р. с. Торки Сокальського повіту Львівського воєводства
2016 р. с. Торки Червоноградського району Львівської області
Учасник Руху Опору, політв'язень
Біограма
Народився 9 травня 1923 року в селі Торки Сокальського повіту Львівського воєводства (нині Червоноградського району Львівської області).
В сім’ї Омеляна та Анастасії (з дому Салагуб) Балясів було двоє синів. Старший брат помер немовлям, а одразу після народження Івана помер і батько - Омелян Баляс. Матір вдруге вийшла заміж і в новому шлюбі народилося ще троє синів. Іван залишився на виховання в бабусі (матері тата) на батьковому обійсті. Закінчив 4 класи сільської школи.
На початку 1940-х років Іван приєднався до українського руху Опору в Торках. До його обов’язків в підпіллі належали збір та заготівля харчових продуктів для повстанців. В селі була налагоджена система постачання. До хати Івана Баляса звозили харчі. Потім підводою Іван доставляв провіант до лісу.
Працював на залізниці. В Торках діяла боївка самооборони, а в довколишніх лісах перебували повстанські загони, які складалися переважно з мешканців Торків і сусідніх сіл. На території села і в лісі було декілька криївок. Під час однієї з облав військ НКВС в селі Іван Баляс з кількома товаришами переховувався в одній з них. За доносом зрадника місце криївки було викрито. Івана арештували, а згодом засудили й відправили до Воркутинського табору ГУЛАГу. Після звільнення з ув'язнення Іван повернувся до рідного села.
Помер 2016 року.
Спогади
| Оповідач: | Іван Баляс |
| Місце запису: | с. Торки Червоноградського району Львівської області |
| Дата інтерв'ю: | 30 липня 2014 р. |
| Інтерв'юер: | Тарас Чолій, Віталій Ляска, Юрій Пуківський |
| Транскрипція: | Роксолана Попелюк |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
А так були хлопці тут, треба було читальні, то вони наймали хату. Ну що було, так як у мене є хата, же ванькер, і кухня, і хата, єдна і друга. То єдну кімнату відпустив дядько, то йому платили за то. І сходилисі там хлопці і дівчата. Концерт вже вчили. Був Покотила такий Федір, він диригентом був, він вчив пісні…
Інтерв'юер: Покотила Федір, так?
Так, Федорович його батько…
Інтерв'юер: А як він називався той Покотило?
Та Федір
Інтерв'юер:І Федорович, Федір Федорович?
Так.
Інтерв'юер: То він був диригентом того хору?
Хору, так. Ну і ще ті священика сини. Бо ще його, священика навіть єдна дочка, Галя здається називалася і вона вчителькою так же працювала. А потім другу хату найнєли. То приставили, була хата й ванькир разом, а приставили сцену-прибудівку, во ту во ще. Концерти ставили, вистави, розумієте, з чужих сіл приїздили.
