
Марія Пукітко
1927 р. с. Вижняни Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства
Очевидиця
Біограма
Народилася у 1927 році в селі Вижняни Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства (нині Львівського району Львівської області) у змішаній польсько-українській родині. Батько Марії - поляк Павло Шиманський, мати - українка Теодозія, родом з сусіднього села Германів (тепер - Тарасівка).
За усталеним звичаєм дітей у різнонаціональних сім’ях охрещували за принципом конфесійної приналежності батьків: дівчинка - за матір'ю, хлопчик - за батьком. Це підтверджує приклад в сім’ї Шиманських, де було четверо дітей. Сини - Михайло (Міхал) (1919 р. н.) та Роман (1930 р. н.) вважалися поляками й були охрещені в костелі, а дочки - Марія та Ксенія (1923 р. н.) - як українки були охрещені в греко-католицькій церкві.
Маріїне рідне село Вижняни було досить розвиненим у міжвоєнний час, на середину 1920-х років навіть мало статус містечка. Там діяли українські громадські організації. Сестра Ксенія належала до юнацького спортивного товариства "Січ".
Батько Павло Шиманський у 1932 році, в пошуках кращої долі, емігрував до Аргентини.
З початком Другої світової війни, в 1940-му старшого брата Марії - Михайла Шиманського мобілізували до РСЧА. Невдовзі він отримав поранення на фронті, а після війни зміг емігрувати до Англії, потім до Аргентини.
В інтерв'ю Марія Пукітко оповіла про повсякденне життя у Вижнянах в міжвоєнний час, взаємини представників різних національностей, діяльність громадських організацій, події Другої світової війни тощо.
Спогади
Оповідач: | Марія Пукітко |
Місце запису: | с. Вижняни Львівського району Львівської області |
Дата інтерв'ю: | 16 листопада 2014 р. |
Інтерв'юер: | Роксолана Попелюк, Марія Гілевич |
Транскрипція: | Марія Гілевич |
Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Там така, на горбок сі йде, тут во хрест є, а тутка була вулиця, а тут була така хата, хата-читальня. То тамка той во, тамка вони вчили, то вже по-українськи вчили, по-українськи в тій хаті читальні.
Інт.: А вистави ставили?
Так, ну аякже ставили. І моя сестра там була, а я менша, я за нею пігнала так же гет. А я во знаю вже диригент був і казав, я вже забула, як він дівчит вчив тих… "Покажімо, покажімо супостата, що ще воля щира в нас, що ярмо вже розірвалось, що настав вже кращий час". То так він знаєте, котра так тягнула, то зараз він її, має бути так! Показав руками, то я пару раз ходила.