Катерина Бандра
30 травня 1934 р. с. Витвиця Долинського повіту Станіславського воєводства
Учасниця національно-визвольного руху
Біограма
Народилася у 1934 р. в с. Витвиця в родині Матвія (1902 р. н., із с. Кальна зараз Долинського району Івано-Франківської області) та Марії (1905 р. н.) Данилів. У сім’ї було 4 дітей – троє синів (Михайло, Микола, Степан) та донька. Брата пані Катерини Михайла, викрали радянські військові, коли йому було всього 16 років та забрали працювти в шахтах Донбасу.
Батько Матвій Данилів служив в польському війську, а пізніше, маючи військовий досвід, проводив вишколи для Юнацтва націоналістичного підпілля. Зі спогадів жінки він навчав 14-15-річних юнаків на дерев’яних автоматах, а вночі вдома вчив розбирати справжнього автомата. Часто в домі Данилівих сходилися освічені люди з села, батько мав власну бібліотеку, виписував журнали з-за кордону, а аткож товаришував зі станичним села Петром на псевдо "Чорний". Через це Катерину, ще маленькою дівчинкою забрав зі школи місцевий "стрибок" на допит, коли не вдалося випитати інформацію "добром", вдарив дитину і погрожував розправою, але дівчина нічого не розповіла про справи батька. Крім того батько давав 12-річній Катерині носити штафетки в дупло старої липи, а у випадку викриття дитина повинна була прикидатися, що пасе гуси. На щастя Катерина ні разу не попалася.
До сьогодні жінка прекрасно пам’ятає про всі події минулих років, пам’ятає імена членів читальні "Просвіти", кооперативи, євреїв, учасників руху опору, загиблих та репресованих.
Переслідувань від радянської влади зазнала і родина чоловіка пані Катерини, адже Іван Бандра (брат чоловіка) належав до УПА і його викрили та арештували під час облави. Повстанець пропав безвісти, батька взяли на допит після якого він прожив ще три тижні і помер.
Події революції Гідності та вбивства на Майдані спонукали п. Катерину до творчості, спершу у 2017 р. вона видала книгу "Карби болю", куди ввійшли різножанрові твори: поезія, гумор, оповідання,вірші для дітей, п'єса. А в 2018 р. видає "Скрижалі пам'яті" – книга спогадів про побачене і почуте, роздуми про трагічне минуле рідного села й України в цілому. Катерина Бандра бере участь в заходах патріотичного характеру, виступає перед учнями шкіл, односельчанами.
Спогади
| Оповідач: | Катерина Бандра |
| Місце запису: | с. Витвиця Долинського району Івано-Франківської області |
| Дата інтерв'ю: | 25 жовтня 2016 р. |
| Інтерв'юер: | Ольга Галабурда, Юрій Романко |
| Транскрипція: | Роксолана Попелюк |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Інтерв'юер: Ваш батько не воював на 1 світовій?
Ні в польській був.
Інтерв'юер: Був в польському війську?
Так, так, він там у польській був кимось, сама не знаю ким він був. Бо потім він хлопцям ще вчив на... Коли вже йшли в УПА, то такі хлопці вже повнолітні йшли, а такі молодь 14-15 років то тато тут на Ропишному (урочище - авт.) їх обучував військової справи. Із дерев’яними карабінами, розбирали дома... Пам’ятаю вночи на справжньому, а вчив їх марширувати дерев’яними .
Інтерв'юер: Тато вишкіл проводив ваш?
Так, такий вишкіл. Бо він у польській армії, ну чимось був, а чим не знаю, що знав то.
Інтерв'юер: А Ваш батько вишкіл почав проводитиз якого року, це ще за німців?
За німців, то тато на тій стороні на Ропишному, а Мелешко Степан на тій стороні на Городищах, то такі молоді хлопці і хлопці я Вам кажу, то такі хлопчаки вони і з яворова, і з верби робили ті карабіни, вечорами прийшли брат їм витісував, а вони вже собі всі шліфували і лляною олією мастили, змощували і він був жовтий такий як лак, так то пам’ятаю.