Микола Кліщ

Народився 1925 року у селі Голгоча Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства (тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) в сім’ї Миколи та Ганни Кліщів. Після сільської школи продовжив навчання в Бережанській гімназії. Під час навчання долучився до місцевої сітки ОУН. Згодом  пройшов вишкіл у підстаршинській школі УПА на Рогатинщині. Після цього потрапив в курінь "Остапа" і став ройовим сотні "Рубачі". Брав участь у багатьох боях УПА проти радянських військ, а в бою під Лопушною у вересні 1944 року отримав поранення.

Від 1945 року Микола спочатку виконував функції господарчого, а згодом перейшов у відділ пропаганди ОУН, де конспірувався під двома прізвищами та працював на теренах Тернопільщини, а після викриття доставляв підпільну літературу в навчальні заклади Львова. 

1948 року, в той час, коли Микола перебував на явковій квартирі, з допомогою зрадника, його та ще кількох підпільників арештували органи МДБ. Утримувався в тюрмі “на Лонцького”, а згодом у внутрішній тюрмі у Тернополі. Засудили на 25 років таборів ГУЛАГу. Етапом відправили у місто Джезказган Казахської АРСР. Працював в шахтах, вночі в’язнів тримали під замком. Надмірний нагляд і репресії викликали спротив політв'язнів. Утиски тюремної адміністрації та повстання в сусідньому таборі в Кенгірі 1953 року призвели до страйку.

Микола Кліщ став одним із 26 організаторів страйку в цьому таборі, за що цілий рік пробув у закритій камері. Згодом його перевели у Воркутинський табір. Звідки через бійку етапували в місто Інта в республіці Комі, де добував термін ув’язнення.

Звільнений за амністією 1956 року. Протягом 2-х місяців після звільнення продовжував працювати на шахті, як вільнонайманий, очікуючи на документи.

Повернувся в Україну. Написав книгу спогадів “Спогади повстанця”, яка вийшла друком в Тернополі 2005 року.

Проживав у рідному селі. Помер 2017 року.