Андрій Лучка
1930 р. с. Переволока Бучацького повіту Тернопільського воєводства
Зв'язковий ОУН на псевдо "Чумак", політв'язень, учасник Воркутинського повстання
Біограма
Андрій Лучка народився 1930 року в селі Переволока Бучацького повіту Тернопільської області. В сім’ї зростало ще троє дітей. Батько Володимир, 1904 р. н., мати Ксенія 1910 р. н.
Родина Андрія Лучки була активно залученою до українського визвольного руху. Батькові брати були членами ОУН: Михайло Лучка, 1909 р. н., загинув 1944 року, Павло Лучка, 1912 р. н., 1947 року був засуджений на 15 років виправно-трудових таборів і відправлений на Сибір.
Коли 1947 року в селі Переволока утворилась молодіжна сітка ОУН, Андрій Лучка став її членом під псевдо "Чумак". Виконував завдання районного Проводу ОУН. Заарештований 25.02.1950 року. Утримувався у тюрмах Бучача і Чорткова. Засуджений 04.08.1950 року Прикарпатським воєнним округом до найвищої міри покарання - розстрілу (ст. 54-1 а, 54-8, 54-11 КК УРСР). Згодом кару замінили на 25 років виправно трудових таборів.
Етапований у Мордовський табір ГУЛАГу. Працював на швейній фабриці. У вересні 1950 року його відправили в Кемеровську область. Там в лютому 1953 році почали формувати етап на Воркуту. 4 березня етапований до Воркути. Працював на 4 шахті. Брав участь у Воркутинському повстанні політичних в'язнів. 19 серпня з Воркутинського табору його відправляють у Владімірську тюрму, де присудили ще рік ув'язнення. Звільнений під час амністії 1956 року. Направлений на спецпоселення. Повернувся в рідне село 1962 року, де мешкає нині.
Спогади
| Оповідач: | Андрій Лучка |
| Місце запису: | с. Переволока Чортківського району Тернопільської області |
| Дата інтерв'ю: | 24 квітня 2018 р. |
| Інтерв'юер: | Юрій Пуківський, Ігор Рочняк |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Як в 44-му став фронт, на самого Благовіщення 8 квітня в нас бої началися, сильнейші бої, бо то йшов Манштейн, вони йшли з Курської дуги. Вони в Чорткові в Бучачі прорвалися. Но прийшли хлопці вошиві…Вони якраз межи Бучачом і Чортковом вийшли з окруження. А йшли наперід есесовці, 16-17 років. В нас став фронт, в саді вкопалися. В нас була ґуральня, розбили ґуральню, полягали спати москалі. А тут бомблять сильно німці і рускі. А в нас є печера, і тай в печері мати і брат і сестра в печерах, а я вдома, дідо і батько, бо худоба. То ті сі москалі напили, а вони викопали три окопи в саді. А заїхав німецький протитанковий, з Горішної Переволоки, то точно попав в каждий окоп. Но вони були п’яні спали. А знаєш шо таке оберіг чи ні? Чотири палки, ту за хатою був оберіг, напився москаль, ліг спати. Німці ту вже прорвали…в хаті п’ють, їдять, до мене: "Ком!", я прийшов: "Яйка, знаєш німці, кляйне яйко, гроше яйко". Я дав, він дав цукерки мені, бомбон шоколадний. Батько виходи їсти давати худобі, а той москаль вилазит з того оберога: "А наші гдє?". А батько говорит: "Та во німці є, і через хату пішов туда". І фронт став 7 квітня, а 22 під Бродами вже німці відступили.
