Андрій Лучка

Андрій Лучка

  • 1930 р. с. Переволока Бучацького повіту Тернопільського воєводства

Зв'язковий ОУН на псевдо "Чумак", політв'язень, учасник Воркутинського повстання

Біограма

Андрій Лучка народився 1930 року в селі Переволока Бучацького повіту Тернопільської області. В сім’ї зростало ще троє дітей. Батько Володимир, 1904 р. н., мати Ксенія 1910 р. н.

Родина Андрія Лучки була активно залученою до українського визвольного руху. Батькові брати були членами ОУН: Михайло Лучка, 1909 р. н., загинув 1944 року, Павло Лучка, 1912 р. н., 1947 року був засуджений на 15 років виправно-трудових таборів і відправлений на Сибір.

Коли 1947 року в селі  Переволока утворилась молодіжна сітка ОУН, Андрій Лучка став її членом під псевдо "Чумак". Виконував завдання районного Проводу ОУН. Заарештований 25.02.1950 року. Утримувався у тюрмах Бучача і Чорткова. Засуджений 04.08.1950 року Прикарпатським воєнним округом до найвищої міри покарання - розстрілу (ст. 54-1 а, 54-8, 54-11 КК УРСР). Згодом кару замінили на 25 років виправно трудових таборів.

Етапований у Мордовський табір ГУЛАГу. Працював на швейній фабриці. У вересні 1950 року його відправили в Кемеровську область. Там в  лютому 1953 році почали формувати етап на Воркуту. 4 березня етапований до Воркути. Працював на 4 шахті. Брав участь у Воркутинському повстанні політичних в'язнів. 19 серпня з Воркутинського табору його відправляють у Владімірську тюрму, де присудили ще рік ув'язнення. Звільнений під час амністії 1956 року. Направлений на спецпоселення. Повернувся в рідне село 1962 року, де мешкає нині.

Спогади

Оповідач: Андрій Лучка
Місце запису: с. Переволока Чортківського району Тернопільської області
Дата інтерв'ю: 24 квітня 2018 р.
Інтерв'юер: Юрій Пуківський, Ігор Рочняк
Транскрипція: Марія Гілевич
Джерело: Архів проєкту "Локальна історія"

Як в 44-му став фронт, на самого Благовіщення 8 квітня в нас бої началися, сильнейші бої, бо то йшов Манштейн, вони йшли з Курської дуги. Вони в Чорткові в Бучачі прорвалися. Но прийшли хлопці вошиві…Вони якраз межи Бучачом і Чортковом вийшли з окруження. А йшли наперід есесовці, 16-17 років. В нас став фронт, в саді вкопалися. В нас була ґуральня, розбили ґуральню, полягали спати москалі. А тут бомблять сильно німці і рускі. А в нас є печера, і тай в печері мати і брат і сестра в печерах, а я вдома, дідо і батько, бо худоба. То ті сі москалі напили, а вони викопали три окопи в саді. А заїхав німецький протитанковий, з Горішної Переволоки, то точно попав в каждий окоп. Но вони були п’яні спали. А знаєш шо таке оберіг чи ні? Чотири палки, ту за хатою був оберіг, напився москаль, ліг спати. Німці ту вже прорвали…в хаті п’ють, їдять, до мене: "Ком!", я прийшов: "Яйка, знаєш німці, кляйне яйко, гроше яйко". Я дав, він дав цукерки мені, бомбон шоколадний. Батько виходи їсти давати худобі, а той москаль вилазит з того оберога: "А наші гдє?". А батько говорит: "Та во німці є, і через хату пішов туда". І фронт став 7 квітня, а 22 під Бродами вже німці відступили.

Фото з родинного архіву

Онлайн-архів усноісторичних та візуальних джерел

Локальна історія

Мультимедійна онлайн-платформа про минуле та сучасне України

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Центр дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Гуманітарний факультет УКУ

Навчально-дослідна програма кафедри історії УКУ "Українське ХХ століття"

Вічний фонд "Броди-Лев"

Вічний фонд імені Тиміша і Ґеновефи Шевчуків

© Жива Історія. Всі права захищено. 2024
Створено Abra agency