Лідія Романчук
29 березня 1926 р. с. Дермань Здолбунівського повіту Волинського воєводства
25 березня 2018 р. м. Тернопіль
Зв'язкова ОУН, медсестра УПА, псевдо "Орися", політув'язнена
Біограма
Народилася 29 березня 1926 року у селі Дермань на Волині (нині Здолбунівського району Рівненської області) у сім’ї Якова Ясеня.
В роки німецької окупації приєдналася до українського національного підпілля. 1942 року закінчила санітарні та вчительські курси в місті Острог. Працюючи вчителькою у рідному селі почала виконувати обов’язки зв’язкової та медсестри в УПА під псевдо “Орися”. В повстанських криївках загинули два її рідні брати: 25-літній Іван та 16-літній Адам Ясені.
1944 року Лідію заарештували органи НКВС. 1945-го її засудили на 15 років виправно-трудових таборів і 5 років спецпоселення. Покарання відбувала у Магаданській області. Звільнена 1953 року. Повернулася в Україну лише 1963 року. Проживала у місті Тернополі. Працювала економістом в обласному управлінні хлібопродуктів, Держстраху.
Продовжила активну громадську та творчу діяльність в умовах незалежної України. Членкиня Спілки політв’язнів України, Братства ОУН і УПА Подільського краю "Лисоня", "Союзу українок". Авторка книг "Дорогою страждань" (1997, 2001), "Червоним плакала калина" (2004), численних публікацій у періодиці. Померла 25 березня 2018 року у місті Тернополі.
Спогади
| Оповідач: | Лідія Романчук |
| Місце запису: | м. Тернопіль |
| Дата інтерв'ю: | 11 жовтня 2017 р. |
| Інтерв'юер: | Юрій Пуківський, Володимир Бонішко |
| Транскрипція: | Марія Гілевич |
| Джерело: | Архів проєкту "Локальна історія" |
Тридцять дев’ятий рік, як почали польські самольоти кружляли. Тоді ті совєцкі солдати, як вони опинилися в нашому закутку, в нашому садочку, кутку. І ми до них прийшли, а вони варили кашу, такий котел великий, кашу для солдат. І я питалася чи правда шо в вас при совєцкій власті буде наука безплатна? Бо в Польщі ми платили за навчання. Початкова школа нє, але як треба було вчитися в ґімназії, то треба було платити. Посідали і давай розмотувати такі обмотки були, шкарпеток не було. Такі кирзові чоботи і такі обмотки, я дивлюся на них і так якось шкода їх.